Заволокін Федір Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заволокін Федір Борисович

ЗАВОЛО́КІН Федір Борисович (30. 07. 1928, с. Веригіно Тульської обл., РФ) – живописець. Чоловік Алевтини, батько Сергія Заволокіних. Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Київ. худож. ін-т (1965; майстерня В. Костецького). Працював у Києві: 1958–65 – ст. художником у Жовтн. палаці культури; від 1966 – гол. художником цирку; 1975–76 – викл. Ін-ту декор.-приклад. мист-ва та дизайну; від 1976 – гол. художником відділу тех. інформації в ін-ті «Укрспецмонтажпроект». Учасник всеукр. мист. виставок від 1972. Персон. – у Києві (1967, 1974). Автор портретів, пейзажів, натюрмортів, виконаних у реаліст. стилі.

Тв.: «І. Бугримова» (1970), «Ю. Дуров» (1971), «Абітурієнтка» (1972), «Двічі Герой Радянського Союзу О. Федоров» (1957), «Джерело» (1980), «Грушанська гора» (2000), «Туман», «Ранок» (обидва – 2005), «Попова кладка», «Осінь на річці Мурафа» (обидва – 2008).

К. А. Липа

Стаття оновлена: 2010