Зав’ялов Іван Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зав’ялов Іван Олександрович

ЗАВ’Я́ЛОВ Іван Олександрович (1880, Харків – 29. 09. 1938, Київ) – лікар-хірург. Д-р медицини (1912), проф. (1920). Закін. Харків. ун-т (1903). Під час рос.-япон. війни працював військ., до 1910 – земським лікарем. Від 1914 – на мед. ф-ті Ун-ту св. Володимира в Києві (згодом Київ. мед. ін-т): зав. каф. шпитал. (1920–23), невідклад. (1924–26), заг. (1934–38) хірургії. Осн. напрям наук. дослідж. – невідкладна хірургія. Одним з перших в Україні виконав операції на серці, здійснив переливання крові сина матері; розробив методику безкров. операції при зобній хворобі; описав симптоми випадіння функцій наднирк. залоз.

Пр.: О выпадении функций надпочечников. К., 1912; Выздоровление после наложения швов на сердечную рану. Москва, 1914; Хирургические этюды. К., 1923; Почему мы так часто оперируем аппендицит // Новый хирург. арх. 1929. Т. 17, кн. 4; Об ошибках в хирургии. К., 1937.

Літ.: Дудко Н. Е. Выдающийся ученый, талантливый киевский хирург Иван Александрович Завьялов (К 80-летию со дня рожд.) // Новый хирург. арх. 1960. № 4; Москаленко, Полякова.

І. М. Полякова

Стаття оновлена: 2010