Зав’ялов Микола Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Зав’ялов Микола Іванович

ЗАВ’Я́ЛОВ Микола Іванович (14. 12. 1913, с. Бор, нині Ленінгр. обл. – 26. 03. 1989, Київ) – військовик. Герой Рад. Союзу (1944). Учасник рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Держ. та бойові нагороди. В армії від 1936, на фронті від поч. війни. Навч. у Ленінгр. пед. ін-ті (нині С.-Петербург), закін. курси удосконалення команд. складу, Вищі академ. курси при Військ. академії бронетанк. військ (1947) та при Військ. академії Генштабу (1957), Військ. академію ім. М. Фрунзе (1962; усі – Москва). Відзначився у серпні 1944 в ході Яссько-Кишинів. операції під час визволення сіл Тарутине і Татарбунари (нині смт і місто Одес. обл.). Від 1969 – генерал-майор у відставці. Мешкав у Києві. Автор кн. «Версти мужності» (К., 1981).

П. Д. Пиріг

Статтю оновлено: 2010

Покликання на статтю
П. Д. Пиріг . Зав’ялов Микола Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15111 (дата звернення: 13.05.2021)