Зав’ялова Дарія Анатоліївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зав’ялова Дарія Анатоліївна

ЗАВ’Я́ЛОВА Дарія Анатоліївна (03. 11. 1959, Львів) – художниця театру і декоративного текстилю. Дочка А. Зав’ялова. Чл. НСХУ (2000). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1983; викл. Є. Фащенко). Працювала 1983–86 викл. спецдисциплін у Вижниц. уч-щі приклад. мист-ва (Чернів. обл.); у Львові: художником-постановником Молодіж. театру (1990–92); від 1995 – художник-постановник, від 2003 – гол. художник 1-го укр. театру для дітей та юнацтва. Учасниця міських, обл., всеукр., зарубіж. мист. виставок від 1986. Персон. – у Львові (1992, 2002, 2009), Харкові (2005). Твор. стиль З. – синтез класич. гобелена з батиком та аплікацією. Активно експериментує з пластич. мовою, збагачуючи арсенал худож. текстилю елементами живопису, графіки, сценографії, перформансу. Створює театр. костюми, зокрема до вистав «Мауґлі» (за Р. Кіплінґом; реж. Р. Валько), «За двома зайцями» М. Старицького (реж. В. Жила), «Юда» (усі – 1-й укр. театр для дітей та юнацтва) та «Северин Наливайко» (Волин. муз.-драм. театр ім. Т. Шевченка; обидві – за С. Черкасенком), «Марія Тюдор» В. Гюґо (реж. усіх – П. Ластівка), «Ромео і Джульєтта» та «Отелло» В. Шекспіра, «Не судилось» М. Старицького, «Безталанна» І. Карпенка-Карого (усі – Терноп. драм. театр ім. Т. Шевченка; реж. усіх – В. Жила). Оформила вистави для 1-го укр. театру для дітей та юнацтва: «Золотий човник» М. Кропивницького (реж. О. Кравчук), «Русалонька» за Г.-К. Андерсеном, «Гобіт» за Д.-Р. Толкієном, «Піноккіо» за К. Коллоді (реж. усіх – Ю. Мисак). Співпрацює також із Твор. об’єдн. «Театр у кошику» (Львів), Дніпроп. драм. театром ім. Т. Шевченка та ін.

Тв.: гобелени – «Автопортрет із крилом», «Передчуття польоту», «Театральні персонажі» (усі – 1988), «Ангел піску» (1991), «Баттерфляй» (1992), диптих «Благовіщення», (1992), «Постскриптум (Пам’яті Й. Бродського) (2001), «Епістола» (2003), «Побачення у Камелоті» (2004); текстиль – мініатюри «Невідіслані листи в Амхерст» (1998) та «Чайна церемонія» (2000); цикл «Нівідкіль з любов’ю» (2002); живопис. цикл «Deus conservat omnia» (2007–09).

Літ.: Космолінська Н. Художник з образів… // Театр. бесіда. 2003. № 2; Її ж. Костюм – код образу // City Life. 2005. № 3.

Н. В. Космолінська

Стаття оновлена: 2010