Кузьма Роман Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кузьма Роман Володимирович

КУЗЬМА́ Роман Володимирович (псевд. – Турянський; 25. 05. 1894, с. Стриївка, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. – 29. 08. 1940, Москва) – громадсько-політичний діяч. Закін. Академ. г-зію у Львові, навч. на мед. ф-ті Львів. ун-ту. 1915–16 – чл. Інтернац. рев. демократії. Під час укр.-польс. війни 1918–19 – лікар 1-ї брига­ди УСС УГА. Від 1920 – в УСРР. 1921–24 перебував на парт. і пед. роботах у м. Бердичів (нині Житомир. обл.), працював головою Київ. губерн. відділу проф­спілки працівників освіти й викладав у Київ. с.-г. ін-ті. 1924 спря­мований Комінтерном на підпіл. роботу в Зх. Україну, обраний чл. ЦК КПЗУ. Від 1926 – представник КПЗУ в польс. секції Ком­інтерну. Після розколу ЦК КПЗУ очолив «більшість», критикував політику парт. кер-ва УСРР на чолі з Л. Кагановичем. У виступі на засіданні виконкому Комінтерну 28 березня 1927 заперечив обґрунтованість звинувачень кер-ва КП(б)У на адресу колиш. наркома освіти УСРР Ю. Шумського. 18 лютого 1928 виконком Комінтерну за поданням ЦК КПЗУ-«меншості», ЦК КП(б)У та ЦК КП Польщі виключив т. зв. групу Василькова–Турянсько­го з партії і Комінтерну. В квітні 1928 опублікував у газеті нім. лівоопозицій. Ленін. союзу «Die Fahne des Kommunismus» листа, в якому розкритикував сталін. політику в нац. питанні. 1929 визнав свої «помилки» і звернув­ся до ЦК КПЗУ та ЦК КП Польщі з проханням поновити його в партії, яке було відхилене. 1932 переїхав до Москви, працював у вид-ві Профінтерну. Проходив у справі укр. контррев. орг-ції, яку нібито очолював М. Волобуєв. 8 лютого 1933 заарешт., у справі Укр. військ. орг-ції засудж. до 5-ти р. позбавлення волі. По­карання відбував у Владимир. в’язниці (РФ). Після звільнення жив у Москві, працював у ред. друк. органу ЦК ВКП(б) «Крестьянская газета». 11 лютого 1939 щодо нього розпочато нове слід­ство за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини й Польщі. 13 березня того ж року заарешт., під час допитів підписав зізнання, які від нього вимагали слідчі, однак у ході за­критого судового засідання 16 липня 1940 відмовився від своїх показань, проте був засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1958.

Літ.: Галушко Є. М. Нариси історії ідеологічної та організаційної діяльно­сті КПЗУ в 1919–1928 рр. Л., 1965; Слив­ка Ю. Сторінки історії КПЗУ. Л., 1989; Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. К., 1994; Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919. Л., 1998.

К. Є. Науменко

Статтю оновлено: 2014