ЗАГА́ЛЬНА ІСТО́РІЯ Термін «З. і.» був широко вживаним у вітчизн. істор. науці у 19 — на поч. 20 ст. Ним по­значали комплекс істор. дисциплін, до якого входили: зарубіжна історія, стародавня історія та спец. істор. дисципліни. Словосполуче­н­ня «З. і.» (рос. — «всеобщая история») використовували також для найменува­н­ня каф. істор.-філол. факультетів у Харків., Київ. та Новорос. (Одеса) університетах. Поява терміна «З. і.» у зарубіж. істор. літературі повʼязана із працею філософа І. Хладеніуса «Allgemeine Geschichtswissenschaft» («Загальна історична наука», Ляйпциґ, 1752). Його за­стосовували на по­значе­н­ня нового ро­зумі­н­ня історії — не як універсал. історії, що є «сумою» окремих подій і на­ставницею життя, а як історії, що є раціонально влаштованою системою дослідж. людських дій, чия цілісність роз­кривається через їх осмисле­н­ня (див. Філософія історії). Терміном «З. і.» послуговувалися А.-Л. Шльоцер, І. Кант, Г. Луден, Вольтер, Ф. Ґізо. Засн. ґет­тінґен. школи істориків і основоположник модер. нім. історіо­графії І. Гат­терер 1767–71 видавав впливовий фаховий ж. «Allgemeine historische Bibliothek». Важливе значе­н­ня для змістов. наповне­н­ня терміна мала праця В. фон Гумбольдта «Über die Aufgabe des Geschichtsschreibers» («Про зав­да­н­ня історіо­графів», 1821), в якій автор виклав власне баче­н­ня мети істор. науки: пред­ставляти кожну подію як частину сукупного, або ж уміти роз­пі­знати в кожній події контури історії загалом. З появою й пошире­н­ням у 2-й чв. 19 ст. «Vorlesungen über die Geschichte der Philosophie» («Лекцій з філософії історії») Ґ. Геґеля термін «З. і.» по­ступово почав витісняти термін «всесвітня історія». В сучас. укр. історіо­графії термін «всесвітня історія» вживають як умовну назву зарубіж. та стародав. історії.