Загальне природокористування - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Загальне природокористування

ЗАГА́ЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВА́ННЯ – сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу та заходів з його збереження. Передбачає вилучення й перероблення, відновлення та відтворення природ. ресурсів; використання й охорону природ. умов середовища життя; збереження (підтримування), відтворення та рац. зміни екол. балансу (рівноваги, квазістаціонар. стану) природ. систем, що є основою збереження природно-ресурс. потенціалу розвитку сусп-ва. З. п. розглядають як сукупність вироб. сил, відносин і відповід. організац.-екон. форм та установ, пов’язаних із первин. привласненням, використанням і відтворенням людиною об’єктів довкілля для задоволення своїх потреб; використання природ. ресурсів у процесі сусп. вироб-ва з метою задоволення матеріал. та культур. вимог сусп-ва; сукупність впливів людства на геогр. оболонку Землі; комплексну наук. дисципліну, що досліджує заг. принципи рац. використання природ. ресурсів людським сусп-вом. Об’єктом З. п. як науки є комплекс взаємин природ. ресурсів, умов існування сусп-ва і його соц.-екон. розвитку. Предметом вважають оптимізацію цих відносин, прагнення до збереження і відтворення оптимал. стану середовища існування людини. З. п. як галузь знань містить елементи природн., сусп. і тех. наук, тому формально його місце в системі наук не визначено. Окремими галузевими поняттями З. п. є водо-, лісо-, землекористування та ін.

В процесі істор. розвитку сусп-ва вплив людини на природу суттєво збільшився. На ранніх етапах вона була пасив. споживачем природ. ресурсів. Вже в період рабовласництва і феодалізму побудовано великі іригац. системи. З розвитком пром-сті й с. госп-ва при капіталізмі та ін. формаціях, який іноді супроводжували безконтрол. видобувні вироб-ва, експлуатація ґрунтів, знищення лісів, тиск на природу значно зріс, виникла потреба у застосуванні заходів зі збереження і відтворення природно-ресурс. потенціалу. Розрізняють рац. і нерац., інтенсивне та екстенсивне природокористування. Нерац. природокористування – діяльність, яка не забезпечує збереження природно-ресурс. потенціалу і може загрожувати здоров’ю і навіть життю людей. Прикладом є ниніш. видобуток деревини в Укр. Карпатах, що не лише призводить до зведення лісів, а й викликає низку порушень в екол. балансі й способі життя та здоров’ї людей. Рац., або збалансоване природокористування – діяльність, яка забезпечує економну експлуатацію природ. ресурсів та ефективні їх охорону й відтворення з урахуванням розвитку різних сфер господарювання і збереження оптимал. умов життя людей; це високоефективне господарювання, що не призводить до різких порушень природно-ресурс. потенціалу і до глибоких змін довкілля, які б могли завдавати шкоди здоров’ю людини. Інтенсивне природокористування – експлуатація природ. ресурсів з інтенсивністю, близькою до швидкості їхнього самовідновлення на даній території, а також експлуатація знач. частини заг. запасів природ. ресурсів або об’єму екон. поповнення, тобто виявлення їх нових порцій у ході розвідки чи модернізації технол. процесів. Екстенсивне природокористування – експлуатація природ. ресурсів зі швидкістю, значно меншою від швидкості самовідновлення ресурсу на даній території. Екстенсивне природокористування, нехтування екол. обґрунтуванням у розвитку агропром. та лісохім. комплексів, зарегулювання стоку річок, осушення боліт та стихій. розвиток колектив. садівництва призвели до зниження природ. потенціалу майже 70 % цінних природ. комплексів і ландшафтів України. Внаслідок цього процес деградації генофонду живої природи присутній практично в усіх регіонах України. Таким чином, З. п. повинно бути спрямоване насамперед на рац. використання природ. середовища для збалансованого задоволення екол., екон., культур. потреб з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін довкілля під впливом госп. діяльності та зростання чисельності населення.

Літ.: Реймерс Н. Ф. Природопользование. Москва, 1990; Царенко О. М., Нєсвєтов О. О., Кабацький М. О. Основи екології та економіка природокористування. С., 2001; Туниця Т. Ю. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст. К., 2006.

В. А. Гайченко, І. М. Гудков

Стаття оновлена: 2010