Загальний військовий обов’язок - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Загальний військовий обов’язок

ЗАГА́ЛЬНИЙ ВІЙСЬКО́ВИЙ ОБО́В’ЯЗОК Обов’язок громадян захищати незалежність і територ. цілісність своєї Вітчизни прописаний у ст. 65 Конституції України. Згідно зі ст. 35 ніхто не може бути звільнений від обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів через реліг. переконання. У випадку, коли виконання військ. обов’язку суперечить реліг. переконанням громадянина, його замінюють альтернатив. (невійськ.) службою. З. в. о. встановлено з метою забезпечення комплектування ЗС та ін. військ. формувань, створ. відповідно до Конституції, а також підготовки насел. до захисту України. Він включає: підготовку громадян до військ. служби, приписку до призовних дільниць, призов на військ. службу; проходження за призовом або добровільно військ. чи альтернатив. служби; виконання військ. обов’язку в запасі; у воєн. час – обов’язкове навч. громадян військ. справі. З. в. о. не поширюється на іноз. громадян і осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на тер. України. На військ. службу в мирний час призивають придатних до неї за станом здоров’я та віком громадян, яким виповнилося 18 р. Строк військ. служби в мирний час для солдатів, матросів, сержантів і старшин становить 18 місяців (для осіб, які мають вищу освіту, – 12 місяців). Від неї звільняють осіб, яким виповнилося 27 р.; визнаних за станом здоров’я непридатними до військ. служби; тих, хто має духов. сан і штатну посаду в одній із зареєстров. конфесій, постійно проживає за кордоном, а також осіб, рідні яких загинули чи померли або стали інвалідами під час проходження військ. служби.

Л. В. Кравчук

Стаття оновлена: 2010