Кримсько-мусульманський виконавчий комітет - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кримсько-мусульманський виконавчий комітет

КРИ́МСЬКО-МУСУЛЬМА́НСЬКИЙ ВИКОНА́ВЧИЙ КОМІТЕ́Т – громадська адміністративна релігійно-світська демократична організація кримських татар. Ско­рочена назва – Мусвиконком. Створ. 25 березня 1917 на Всекрим. мусульман. з’їзді у Сімферополі за участі бл. 1500 пред­ставників міст і сіл Криму та 500 гостей. Головою К.-м. в. к. і вод­­ночас Таврій. муфтієм обрано Н. Челебієва. До кер-ва також увійшли Дж. Сейдамет (комісар Вакуф. комісії), А.-С. Айвазов і М. Кипчакський (чл. бюро мусульман. фракції Держ. думи Росії).

К.-м. в. к. став центром кримськотатар. нац. руху, оскіль­ки займався не стільки призначенням кадіїв та справами мул, скільки вирішенням назрілих нац. завдань. Його створення дозво­лило об’єднати різні малострук­туровані сусп. течії у середовищі крим. татар і взяти під контроль передане мусульманами на бла­годійні цілі майно (вакуф): 87 тис. десятин землі та 1,5 тис. будівель і крамниць (завдяки цьому нац. рух отримав фінанс. базу для своєї діяльності). Влітку 1917 під упр. або за допомогою К.-м. в. к. організовано понад 120 ком-тів у містах, селах і повітах, партію Міллі-Фірка, молодіжні, жін. та ін. громад. орг-ції (фактично сфор­мовано вертикаль нац. влади). Крим. мусульмани брали активну учать і у заг.-рос. заходах мусульман.

Спочатку в своїй політиці К.-м. в. к. відмежовувався від сепаратист. програм автономізації Криму та проголосив метою створення демократ. респ. ладу на нац.-феде­ра­тив. засадах, тому Тимчас. уряд Росії визнав його адм. органом із правами вирішення усіх проблем розвитку Криму. Він проводив активну діяльність з упр. внутр. нац. політикою, готував змі­ни в сфері освіти, видавав не­залежні газети («Миллет», ред. А.-С. Айвазов; «Голос татар», ред. А. Боданінський і Х. Чапчакчи), планував орг-цію мусульман. військ. частин. Проти останніх спочатку виступив Тимчас. уряд (контррозвідка Севастополя на­віть ненадовго заарештувала Н. Челебієва за звинуваченням у шпигунстві), але згодом татар. батальйон визнано закон. рев. підрозділом та посилено за­пасною частиною Крим. кінного татар. полку.

Також К.-м. в. к. спо­дівався на підтримку формуван­ня окремого мусульман. війська в Криму з боку УЦР. Інша його іні­ціатива – передача вакуф. майна чи прибутків з нього селянам-спадкоємцям дарителів чи збирачів майна – викликала незадо­волення як частини духовенства, так і Тимчас. уряду, що пла­ну­вав тримати вакуфи під конт­ролем держави. Ці питання посилили непорозуміння між рос. і кримськотатар. демократ. рухами, що мало місце ще до 1917. Біль­шовики повністю не підтри­му­вали політику К.-м. в. к., вважаючи її не рев., а еволюц., і на­віть ворожою. Об’єктивно про­це­си демократизації в Криму бу­ли близькими до тих, що проходили загалом в Україні у той час. Крим­ськотатар. і укр. нац. рухи мали подібні цілі: створення державності поза рамками заг. демократ. федерації, яка поступово втрачала привабливість на тер. колиш. Рос. імперії, розбудова повноцін. держ. структур, нац. війська тощо.

Вже у липні 1917 К.-м. в. к. поставив питання про скликання парламенту та проголошення в Криму нар. республіки. М. Грушевський від імені УЦР повністю підтримав держ. автономію крим. татар і пообіцяв підтримку з боку укр. сил. Під егідою К.-м. в. к. 15 жовтня 1917 з’їзд представників орг-цій крим. татар одноголосно поста­новив скликати Курултай, що мав стати вищим органом нац. влади, та проголосити автономію (фактично незалежність) Криму. До складу підготов. комісії обра­­ні Н. Челебієв, Дж. Сейдамет, А. Озенбашли, С. Хаттат, А. Боданінський. 26 листопада 1917 у ханському палаці в Бахчисараї розпочав роботу Курултай, до якого перейшли усі повноваження К.-м. в. к.

За час існування він послідовно ставав на бік демократ. рев. перетворень, виступав проти будь-якої реакц. політики, включаючи власну му­сульман. чи національну. З цього погляду зрозумілими стають ініціативи лідерів К.-м. в. к. стосовно зближення з більшовиками восени 1917. Відома також негативна істор. і політ. оцінка діяльності К.-м. в. к. як бурж. націоналіст. орг-ції, агентури Ту­реччини. Незважаючи на це, він є одним із найважливіших елементів нац. досвіду держ. буд-ва крим. татар, що донині окреслює як реліг., так і заг.-демократ. засади нац. державотворення.

Літ.: Бунегин М. Ф. Революция и граж­данская война в Крыму. [Б. м.], 1927; Надинский П. Н. Очерки по истории Кры­ма. Ч. 2. Сф., 1957; Возгрин В. Е. Исто­рические судьбы крымских татар. Москва, 1992; Къандым Ю. Куреш мейда­ныны от басмаз… Сф., 2002; Дело пар­тии «Милли Фирка». Сф., 2009.

О. Є. Кислий

Статтю оновлено: 2014