ЗАГОРОДНЮ́К Володимир Па­влович (31. 05. 1889, Одеса — 1976, Сідней) — художник театру і скульптор. Учасник 1-ї світової війни. Закін. Одес. художнє училище, навч. у Нац. школі витонч. мистецтв у Парижі в А. Мерсьє (1910–13). Емігрував 1920 до Сербії. 1921–49 — художник у Нац. театрі Белґрада. Оформив 19 драм. і 12 опер. ви­став, зокрема «Юлій Цезар» (1925) та «Гамлет» (1930) В. Шек­спіра — у стилі спрощеної стилізації; спільно з Б. Гавелою — опери «Лоенґрін» Р. Ваґнера (1926) і «Генріх IV» Л. Пірандел­ло (1927), де сцено­графію вирішено у реаліст.-пласт., фантастично театр. чи умовно стилізов. манері. Брав участь в «Осін. салонах» (1910-і рр.), Між­нар. ви­ставці декор. мистецтва у Парижі (1925, золота медаль за сцено­графію до драми «Смерть матері Юговичей» І. Войновича), у ви­ставках Обʼ­єдн. рос. художників, рос. худож. групи «Круг», у серб. ви­ставках театр. живопису. У 1938 мав успіх на першій ви­ставці театр. живопису. Автор порт­ретів, над­гроб. рельєфів, ліпле­н­ня декор. будинків (зокрема у храмі-мавзолеї Караґеорґієвичів на Опленці). Театр. ескізи пере­дав у Театр. музей Сербії. Звільн. з театру за те, що зберіг під­данство цар. Росії. Після 2-ї світової війни — в Австралії.