Загороднюк Володимир Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Загороднюк Володимир Павлович

ЗАГОРОДНЮ́К Володимир Павлович (31. 05. 1889, Одеса – 1976, Сідней) – художник театру і скульптор. Учасник 1-ї світ. війни. Закін. Одес. художнє уч-ще, навч. у Нац. школі витонч. мист-в у Парижі в А. Мерсьє (1910–13). Емігрував 1920 до Сербії. 1921–49 – художник у Нац. театрі Белґрада. Оформив 19 драм. і 12 опер. вистав, зокрема «Юлій Цезар» (1925) та «Гамлет» (1930) В. Шекспіра – у стилі спрощеної стилізації; спільно з Б. Гавелою – опери «Лоенґрін» Р. Ваґнера (1926) і «Генріх IV» Л. Піранделло (1927), де сценографію вирішено у реаліст.-пласт., фантастично театр. чи умовно стилізов. манері. Брав участь в «Осін. салонах» (1910-і рр.), Міжнар. виставці декор. мист-ва у Парижі (1925, золота медаль за сценографію до драми «Смерть матері Юговичей» І. Войновича), у виставках Об’єдн. рос. художників, рос. худож. групи «Круг», у серб. виставках театр. живопису. У 1938 мав успіх на першій виставці театр. живопису. Автор портретів, надгроб. рельєфів, ліплення декор. будинків (зокрема у храмі-мавзолеї Караґеорґієвичів на Опленці). Театр. ескізи передав у Театр. музей Сербії. Звільн. з театру за те, що зберіг підданство цар. Росії. Після 2-ї світ. війни – в Австралії.

Літ.: Скроцкий Н. Выставка Товарищества южнорусских художников // Одес. листок. 1915, 4 окт.; О. Миланови|. Допринос руских уметника развоју сценографије у Срба // Руска емиграциjа у српскоj култури ХХ века: Зборник радова. Т. 2. Београд, 1994.

М. О. Луговий

Стаття оновлена: 2010