Загородський Василь Георгійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Загородський Василь Георгійович

ЗАГО́РСЬКИЙ Василь Георгійович (27. 02. 1926, с. Карамахмед Ізмаїл. пов., Бессарабія, нині Шевченкове Кілій. р-ну Одес. обл. – 01. 10. 2003, Кишинів) – композитор, педагог, музично-громадський діяч. Нар. арт. Молд. РСР (1982). Держ. премія Молд. РСР (1968). Орден Респ. Молдова (1997). Закін. Кишинів. консерваторію (1952; кл. композиції Л. Гурова), де й викладав від 1957 (нині Академія музики, театру й образотвор. мист-в): заст. дир. з навч. і наук. роботи (до 1959), від 1970 – доц. Водночас 1959–62 – дир. Молд. театру опери та балету (Кишинів). Чл. правління (від 1956), голова (1964–90) Молд. СК; секр. правління СК СРСР (від 1968). Чл. виконкому Міжнар. муз. ради ЮНЕСКО (1978–90). Творчості З. притаманна лірико-романт. спрямованість; спираючись на молд. муз. фольклор, він часто звертався до виконав. традицій леутарів.

Тв.: балет «Світанок» (1960); симфонія-балет «Перехрестя» (1977; за мотивами поезій Ф.-Ґ. Лорки); кантати – «Під прапором перемог» (1952), «Революція триває» (1962), «Хто збиває росу» (1981; нова версія – 2001); для оркестру – Симфонія до мажор (1955), скерцо (1948), 5 п’єс (1962); камерно-інструм. ансамблі – «Жок» для струн. квартету (1949), квартет (1964); для фортепіано – «Бурлеска» (1963), соната (1956), соната-фантазія (1987), соната для скрипки соло (1993); 2 концертні п’єси для труби і фортепіано (1958); хори a capella – цикл «Літній вечір» (1949); для голосу з оркестром – «Лірична поема» (1957–58); для голосу з фортепіано – балада «Безсмертник» (1950); романси, пісні, обробки молд. нар. пісень, музика до фільмів.

К. М. Манолаке

Стаття оновлена: 2010