Кримськотатарська етнографія

КРИМСЬКОТА́ТАРСЬКА ЕТНОГРА́ФІЯ Матеріал. культура крим. татар багато­гран­на і має глибоке корі­н­ня. Їхнє житло, залежно від природно-клімат. умов у кожно­му р-ні, мало свої особливості. Будинки традиційно були витяг­нутої прямокут. форми, фаса­дом орієнтов. на Пів­день. Дослідник кримськотатар. житла Б. Куфтін ви­окремив декілька типів осель. Татар. будинки Бах­чисарая — камʼяні з низькими вікнами, огороджені високими пар­канами.

Всередині стіни шту­катурили глиною та білили, де­ревʼяні стелі прикрашали узором із тонких рейок, карнизи стін — квітк. роз­писом. При буд-ві використовували грубо обтесаний камінь. Другий поверх зводили із легкого матеріалу, тому він ніби «нависав» над камʼяною основою (схожий із візант. будинками); якщо в будинку проживав торговець або ремісник — слугував навісом для лавки, ка­вʼярні тощо. Двір складався із двох частин: азбар — фасадна сторона і усть-азбар — фрукт. сад або вино­градник. Сільс. будинок (чатмаэв) Бахчисарай. р-ну, в долинах р. Кача та Бельбек, мав високий камʼяний фун­дамент, який зимою використовували як під­вал, а влітку — як житло (магъаз). Стіни другого поверху були зруб. дере­вʼяни­ми, вікна поділені на маленькі віконця. Стелі не було, дах робили із масив. брусків. Степ. с-ща р-ну Карасубазара (нині Білогірськ) і Сімферополя не мали чіткого планува­н­ня. Двір був низько огороджений.

Житло — прямокутна витягнута споруда з одним-двома вікнами, які закривали промасленим папером, тонкою шкірою, інколи — склом, під двоскат. дахом. Стіни викладали із каменю, дах покривали хмизом, соломою. Замож­ні господарі замість соломи використовували тесані дошки або дранку, в їхніх будинках також були кімнати для чоловіків, жінок і гостьові. Будинки, роз­таш. на Пд. березі Криму, схожі з малоазій., але від­різнялися функціон. плоским дахом. Кімнати роз­міщувалися не в ряд, а хрестоподібно. Вулиць не було, будинки роз­ташовували на схи­лах гір один над одним.

Знадвору будували піч (фурун) для випічки хліба. Під час приготува­н­ня їжі в будинку посеред кім­нати на глин. площадці роз­палювали вогнище, встановлювали котел і пряму конусоподібну трубу для витяжки диму. Серед особливостей кримськотатар. інтерʼєру — мобільність і універсальність, економія госп. простору на користь житлового. Під­­логу покривали повстю та коврами. З обох сторін вогнища роз­міщували вбудовані в стіну шафи (долаф і судолаф) для збе­ріга­н­ня посуду, які під стелею зʼ­єд­нували і утворювали т. зв. мусандру — полиці, де зберігали фрукти та овочі. Особливість міських будинків — шафа для одягу камере (ніша із полицями, куди складали не лише одяг, а й по­стіль). Мідний і гончар. посуд роз­міщували на від­критих полицях (раф). Уздовж стін стоя­ли низькі дивани (сет) із матрасами (міндер), на них — стін­ні подушки, прикрашені вузькою довгою накидкою. Одяг зберігали у деревʼяних скринях, інкрустов. перламутром. Стіни кім­нат прикрашали тканин. і виши­тими рушниками, які виконували декор. і обряд. функції. Традиц. одяг крим. татарок від­повід­ав іслам. традиціям.

Жінки роз­діляли волос­ся на проділи, заплітали тонкі косички, які прикрашали амулетом (сачдуа). На голову одягали оксамит. шапо­чку (фес), за­звичай червоного, бордового кольорів із плоским дном, яку прикрашав топелик, роз­шитий сріблом або перлами. Поверх шапочки накидали довге широке тканин­не або вишите покривало (шербенти або марама). Крім цього, були популярні різні шалі. Невід­ʼємні атрибути одягу — нижня лляна або бавовняна сорочка (кетен-кольмек), довге приталене плат­тя (антер), широкі кольор. шаровари, прикрашені біля щиколотки шнурком і галуном. Виріз пла­т­тя на грудях закривали при­красами (гер­данлыкъ або коку­слыкъ) із багатьох дріб. монет. Талію під­вʼязували хусткою (бель явлукъ) або поясом (йипыш­лыкъушакъ) із сріб. пряжкою. Пла­т­тя та манжети прикрашали позолоч. вишивкою. Верх. жін. одяг — оксамит. кафтан (зыбын) на ваті та коротка хутр. шуба (джуб­бе або тончукъ). Виходячи дому, одягали накидку (фередже) білого, рожевого або зе­леного кольорів. На ногах носили сапʼян. туфлі або чобітки (мест), домашні туфлі без задника (папуч), черевики (терлик), у приміще­н­нях — вʼязані із шерсті тапочки (кальчин) або шерст. панчохи із кольор. узором (сыр­лычорап), у негоду для збереже­н­ня взу­т­тя використовували деревʼяні ходулі (налын), прикрашені різьбле­н­ням або перламутром.

Жінки носили багато ювелір. прикрас: перстні (юзюк), браслети (билезлик), сережки (купе), намисто (боюнджакъ), срібні амулетниці (дувалыкъ) або сумочки з молитвою із Корану. Чоловіки також носили спідню сорочку (кетен-кольмек), широкі сукон­ні шаровари (сокъмаш­тан або шалвар), шерст. пояс (къушакъ). Серед гол. уборів — низька бараняча шапка (къал­пакь), тюбетейка (такъие або фес). Поверх сорочки одягали корот. оксамит. жилет (елек) із галуном, куртку з довгими або корот. рукавами і кафтан (чекмен). Узимку носили кожухи. Взут­тя шили зі шкіри вола: туфлі (чарыкъ), чоботи (чизма) із під­­ков. каблуками. Духовні особи одягали халати і чалму (сарыкъ). Дит. одяг виготовляли індивідуально кожній дитині, широко використовували обереги, зокрема у шапочки (назар-фес) під­шивали листок із молитвою. Традиц. їжа крим. татар різноманітна, по­значена впливом грец., італ., турец., рос., укр. та ін. культур.

Залежно від р-ну спо­стерігається різниця в пріоритеті між мʼясо-молоч., борошн. і овоч. стравами. Мʼясо (баранина, яловичина, конина, курятина) — невід­ʼємна частина кухні, його вживали у різному ви­гляді: свіже і вʼялене (къакъач та бастырма), дрібно нарізане і обжарене з цибулею (къаву­рма), засолене в бочках, у ви­гляді баранячої ковбаси (суджукъ), жарене на рожені (шишкебаб), по­єд­нували з тістом та овочами. Молочна їжа мала важливе значе­н­ня в щоден. раціоні крим. татар, зокрема кисломолочні продукти (къатыкь або ёгьурт), сир (ырымчыкъ), солодкі вершки (къа­ймакъ) і вершк. масло (сарыягъ), бринза (къашкъавал) та ін. Із традиц. напоїв виділяють каву (къаве), лікув. напій із кобилячого молока (кумис), про­холодні кисломолочні язма або айран, слабоалкогольні буза чи махсыма, солодкі — шербет, ком­пот хошаф. У приготуван­ні борошн. виробів тісто по­єд­нували з овочами, молоч. продуктами, мʼясом, злаками. Особливою популярністю користувалися чебуреки (чиберек), пироги (ко­бете), пиріжки (янтыкъ), рулети (бурма), солодка випічка.

Вживали багато овочів, зокрема засолених, фруктів та горіхів. Крим. татари від­значають як заг.-іслам. свята — Ораза-байрам, Курбан-байрам, Ашир, так і традиц., по­вʼязані із с. госп-вом. Серед най­ві­доміших — Йылбашы (22 груд­ня; Новий рік) — святкували багатим засті­л­лям, діти ходили вулицями із піснями, дівчата ко­лядували; Наврез (21 березня; поч. нового госп. року і весни) — перед святом прибирали у будинках, викидали старі речі, го­тували кобете і варили яйця, діти одягали маски і костюми кози, спів­али, дівчата ворожили, у цей день починали польові роботи; Дервиза (22 вересня; кінець госп. року) — починали із молитви і жертво­приноше­н­ня ба­рана, дівчата з гори котили сито — пророкували майбут. уро­жай, свято су­проводжували тан­цями, піснями, хороводами; Хы­дырлез (пʼятниця 1-го тижня травня) — у цей день жінки випікали хлібці (къалакай і кобете), біля мечеті роз­водили бага­т­тя, через яке після вечір. молитви стрибали спершу чоловіки і хлоп­ці, а потім жінки і дівчата. Крим. татари багато часу проводять на природі, біля води, де для дівчат встановлюють гойдалки, чоловіки влаштовують змага­н­ня з боротьби куреш, а завершуються гуля­н­ня танцем хоран.

Традиц. заня­т­тями були скотарство і землеробство. В Криму роз­водили коней та овець, шерсть і шкіру яких використовували у ремісництві. У степ. частині п-ова було роз­винене хліборобство. У перед­гірʼях і на пд. узбереж­жі за­ймалися виро­щува­н­ням тютюну, льону, роз­веде­н­ням садів та вино­градників, городництвом та бджільництвом. Ремісництво було роз­винене у містах Карасубазар і Бахчисарай. В основі такого ви­роб-ва — складна цехова структура, засн. на давніх традиціях і мусульман. законах. Один раз на декілька років проходила посвята в майстри (теферуч), коли учень через спец. обряд отримував право працювати само­стійно. У Карасубазарі діяли гон­чарні майстерні із виготовле­н­ня посуду й черепиці, кінської збруї, кольор. повсті, бавовняних, шер­стяних, лляних полотен. Бахчисарай славився вичинкою шкіри, виготовле­н­ням кольор. сапʼянів, ножів і зброї, ювелір. майстернями. Після депортації 1944 тра­диц. ремесла занепали. Із поверне­н­ням крим. татар почалося від­родже­н­ня осн. ремесел: гон­чар., вишивки, ткацтва, різьблен­ня на дереві, ювелір. та ін.

Літ.: Радде Г. И. Крымские татары. С.-Петербург, 1857; Крым и крымские татары. К., 1883; Васюков С. И. Крым и горные татары. С.-Петербург, 1904; Вадзинская А. В гостях у татар: Очерк из быта крымских татар. Москва, 1914; Куфтин Б. А. Жилище крымских татар в связи с историей заселения полу­остро­ва. Москва, 1925; Бо­данинский У. А. Археологическое и этно­графическое изучение татар в Крыму. Рекон­струкция народного хозяйства в Крыму. Сф., 1930; Заатов И. А. Материалы по истории и традицион­ной духовной культуре крымских татар. (В помощь работникам учреждений культуры края, идеологическому активу). Краснодар, 1989; Возгрин В. Е. Исторические судь­бы крымских татар. Москва, 1992; За­бвению не подлежит (из истории крым­ско-татарской государствен­ности и Крыма). Казань, 1992; Куртиев Р. И. Календарные обряды крымских татар. Сф., 1996; Крикун Е. В. Памятники крым­скотатарской архитектуры (XIII–XX вв.). Сф., 1998; Рославцева Л. И. Одежда крымских татар конца XVIII — начала XX вв. Историко-этно­графическое ис­следование. Москва, 2000; Акчуріна-Муфтієва Н. Етно­графічні дослідже­н­ня крим­ськотатарського житла // НТЕ. 2005. № 1.

С. Н. Абдураманова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю