Загорський Юрій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Загорський Юрій

ЗАГО́РСЬКИЙ Юрій (справж. – Залета Юрій Іванович; 06. 10. 1939, с. Колбовце, нині Бардіїв. округу, Словаччина) – письменник, драматург. Чл. НСПУ (2002). Разом із родиною 1947 переїхав у Рівнен. обл. Закін. філол. ф-т Львів. ун-ту (1962) та ф-т франц. мови Горлів. пед. ін-ту іноз. мов (Донец. обл., 1967). Учителював. 1980 заарешт., за звинуваченням у антирад. діяльності (написав програму Ком-ту нац. порятунку) засудж. до 6-ти р. Покарання відбував на Уралі (РФ). Після звільнення працював різноробочим. Від 1996 – викл. чес. мови, референт-перекладач Рівнен. ін-ту слов’янознавства Київ. славіст. ун-ту. Дебютував 1963 оповіданням у г. «Радянська Донеччина» (Донецьк). Осн. ідея творів – збереження заг.-люд. цінностей.

Тв.: Хто витримає спеку: Оповідання. К., 1969; Липнева ніч: Вірші. Р., 1995; Не обзиваються громи: Вірші. Р., 1998; Вчителько моя. Не все те золото: П’єси. Р., 2000; Виклик зимі: Вірші. Р., 2003; З вирію повернулися не всі: П’єса. Костопіль, 2004; На кургані: Вірші. Р., 2006.

Літ.: Мушкетик Ю. Вічно зелене дерево життя // ЛУ. 1971, 12 берез.; Рогоза Б. Листя кленової гілки // Дніпро. 1972. № 7; Доленко С. Його благословив сам Григір // Нова Волинь. 2002, черв.

Л. Г. Рибенко, В. Й. Галушко

Стаття оновлена: 2010