Кримськотатарська література | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кримськотатарська література

КРИМСЬКОТАТАРСЬКА́ ЛІТЕРАТУ́РА Літ-ра кримських татар зародилася у 13–15 ст. у рамках заг. для тюрк. народів древ. літ-ри. Із прийняттям ними ісламу виникла палацова поезія (відома також як літ-ра дивана, тобто світська), орієнтов. на традиції араб. і перс. літ-р. Вона вирізнялася пишномовністю, числен. ремінісценціями з Корану, дидактичністю; її авторами були хани та аристократи (формування завершилося в ранній пе­ріод розвитку Крим. ханства).

Одним із перших писем. літ. тво­рів крим. татар є написана 1223 тюрк. мовою поема «Хикяети-и Юсуф ве Зулейха» («Повість про Юсуфа і Зулейху», сюжет запозичено з Корану) М. К’иримли, якого вважають зачинателем К. л. Питання про спадщину і спадкоємців тюркомов. літ-ри 13–14 ст. донині відкрите. Усі пам’ятки 15–18 ст. написано араб. графікою. У середні віки з’явилася плеяда видат. крим. поетів: А.-М. Ефенді, У. Кефевій, М. Ґірей, Б. Гази, Р. Ходжа, А. Умер, М. Джевхерій, Л. Бікеч, А. Аріф, Е. Ефенді та ін.

Осн. поет. жанри К. л.: 1) газель – лірич. вірш любов. чи філос.-медитат. змісту із дворядк. строф, пов’язаних наскріз. римою, схе­ма римування: АА, БА, ВА; звук. орг-цію посилює редиф (повто­рюване слово чи фраза, що стає заголовком); 2) ґита – невеликий вірш філос. змісту, що формою нагадує газель, проте без початк. бейта зі схемою римування АБ, ВБ, ГБ; 3) кошма – вироблена нар. співцями-ашиками форма вірша із 3–5 дубейтів (чотирирядк. строф), ри­мування: АБВБ, ГГГБ, ДДДБ; іноді перший дубейт із перехрес. римуванням; у кожному рядку по 11–12 складів і 1–2 паузи; 4) месневі – жанр. форма поезії Близького і Серед. Сходу; чимала поема, рядки якої римують попарно; 5) семаї – жанр близькосх. поезії, подіб. до співомовок із ритмікою дервіс. при­танцьовування.

У тогочас. літ-рі було багато араб. та іран. запозичень. Використанню тюрк. лек­сики заважала система віршування – аруз, в основі якої – поділ голосних на довгі та короткі. У кримськотатарській мові такого поділу немає, що зумовило часте звернення поетів до араб. і перс. лексики. Унаслідок цього виникла мова, доступна лише тим, хто володів араб. і перс. мовами. Від кін. 19 ст. почала формуватися крим­ськотатар. мова. Паралельно нар. крим. мовою писали героїчні («Çorabatır» – «Богатир Чора», «Kör oğlu» – «Син сліпого»), громад.-побут. («Tair ve Zore» – «Таїр і Зоре») твори, казки про чарів. тварин, нар. пісні (весіл., ліричні, жартівливі, солдат.), легенди, прислів’я, приказки, загадки (див. Кримськотатарський фольклор), де іншомов. запозичень мало.

У серед. 19 – на поч. 20 ст. К. л. перебувала під впливом ідей пантюркізму. Письменники об’єд­налися навколо І. Гаспринського, який заклав основи оповідан­ня та роману в К. л. Зі встановлення у Криму рад. влади у К. л. переважала поезія, наснажена пафосом буд-ва нового життя (О. Аміт, М. Сулейман, Б. Чобан-заде, Е. Шем’ї-заде та ін.). Серед визнач. поетів – А. Гірай­бай, Ш. Бекторе, А. Дерменджи, А. Лятіф-заде. У 1930-х рр. під впливом рос. літ-ри відбулося становлення кримськотатар. драматургії (п’єси Ю. Болата, С. Джетере, І. Тархана); розвивалася проза (романи, повісті, оповідання У. Іпчі, Р. Тин­черова та ін.). Роман класика рад. періоду Ш. Алядіна «Запрошення на бенкет диявола» – енциклопедія культури й побуту кримськотатар. народу поч. 20 ст. (нац. специфіка стосунків між подружжям, кухня, традиц. побут, особливості відносин між різними частинами кримськотатар. етносу).

На розвиток К. л. рад. післявоєн. періоду негативно вплинула де­портація крим. татар в Узбекистан, оскільки було перервано літ. традицію. Сам факт існування К. л. і найважливіших її авторів замовчувався в СРСР до 1970-х рр. Вважалося, що К. л. не існує взагалі. Найбільш обдаров., найвідоміших літераторів забуто разом з їхніми творами, заборонено навіть згадува­ти їхні імена. Тому нині вивчення історії К. л. – одне з найважливі­ших завдань. У 1970–80-х рр. роз­вивали прозу А. Осман, У. Едемова, Е. Умеров та ін. Кримськотатар. автор Дж. Дагджи писав турец. мовою. До опозиц. поетів належали Л. Ібраїмов, Ю. Османов, Е. Фазилов, політ. лірику писав І. Асанін. У 1990-і рр. майже всі кримськотатар. письменники повернулися у Крим. Серед перших – Ш. Се­лімов, Ю. Кандим. Найстарші кримськотатар. письменники, які повернулися на батьківщину, – М. Аблялімов, Дж. Аметов, Ш. Алядін, А. Осман. Завдяки їхній актив. діяльності у Криму почалося відродження сучас. К. л., яка зазнавала знач. втрат упродовж історії. Твори кримськотатар. письменників зберігаються у книгосховищах Туреч­чини, Румунії, РФ, Франції, Великої Британії, США та ін. На батьківшині знищено сотні тис. томів у вирі воєн. і політ. подій 18–20 ст., тому непросто знахо­дити тексти творів. 1992 кримськотатар. письменники увійшли до складу НСПУ (нині – понад 30 осіб).

Серед них – найстарші майстри слова Р. Муєдинов, Р. Чайлак, І. Асанін. Уперше за довгі роки кримськотатар. пись­менники одержали можливість не тільки вільно творити, але й обговорювати насущні проблеми свого народу, брати активну участь у відродженні рідної мови. З цією метою щороку проводили творчі зустрічі, на яких підводили підсумки діяльності, обговорювали плани, а також ювіл. заходи, присвяч. класикам кримськотатар. й укр. літ-ри. Організовано щорічні читання, присвяч. І. Гаспринському та Б. Чобан-заде, відзначено ювіл. дати Т. Шевченка, А. Кримського, Е. Шем’ї-заде, А. Гірайбая, Ш. Алядіна, Ю. Болата та ін. Свобода творчості багато в чому визначила літ. і драматург. тематику. У цей час були написані п’єси, що відображають виселення крим. татар і їхнє по­вер­нення на батьківщину («Афат» Е. Умерова, «Дорога додому» Д. Джетере, Р. Меламеда, «Сен­ген йылдызлар» – «Згаслі зірки» Р. Муедина).

Великий читац. успіх мали п’єси «Алим» С. Ос­манова і «Бахчесарай чешмеси» («Бахчисарайський фонтан») Г. Мурата, драма «Аедин» А. Ос­мана. Оскільки у післявоєн. період профес. театр. мист-во було відсутнє, нині драматургія перебуває у стадії відродження і пошуку. Письменники працюють над популяризацією серед­ньовіч. К. л., спадщини І. Гаспринського, репресов. сусп.-політ. діячів культури у міжвоєн. період. Для виявлення і підтримки творчості письменників Рада К. л. проводить літ. конкурси, для найталановіших дітей організовано літ.-поет. клуб «Ільхам».

Для сучас. кримськотатар. про­зи характерна традиційність культури ісламу (суфізм, етика Корану). Проза кін. 20 – поч. 21 ст. – це повісті Ш. Рамазанова і Т. Халілова, оповідання Е. Умерова та ін. На відміну від сучас. укр. літ-ри, яка розвивається в контексті спільноєвроп. естет. пошуків, у сучас. кримськотатар. прозі мало ознак пост­модернізму чи авангарду: їхній вплив простежується у творах Т. Халілова (досліджує пограничні стани люд. існування, що робить його письмо близьким до філософії екзистенціалізму, зокрема у повісті «До останнього подиху») та Г. Усеїнової (у її худож. манері відчувається класична європ. літ. традиція, напр., в оповіданні «Айше»).

Майстер сучас. кримськотатар. малої прози Е. Умеров в оповіданні «Самотність» розповів про остан. день життя пса Сабирли, через світогляд якого подав найдраматичнішу сторінку в історії крим. татар. У пошуках нац. ідентичності пись­менники звертаються до істор. минулого крим. татар, реалій сучас. життя, внутр. світу людини. Серед сучас. кримськотатар. прозаїків і поетів – Л. Алядінова, Е. Аміт, С. Сулейманов та ін. Ав­тори літ-ри для дітей: Н. Аметова, А. Кокієва, Н. Умеров, С. Нал­бандова, А. Османова, С. Усеїнов, Е. Усеїнова, З. Хайрединова. Сучасну К. л. представлено різ­номаніт. жанрами. Серед нових повістей і оповідань варто виокремити тво­ри Н. Умерова «Кочув» («Переїзд»), І. Абдурамана «Юкъусыз геджелер» («Безсонні ночі»). Найкращим романом сучас. К. л. дослідники вважають «Сенин йыл­дызынъ» («Твоя зірка») С. Емінова.

На поч. 1990-х рр. опубл. низку публіцист. статей сучас. кримськотатар. письменників, присвяч. проблемам К. л. Важливим фактором вивчення К. л. є виявлення істор. причин зароджен­ня і становлення літ-ри крим­ськотатар. діаспори наприкін­ці 19 – у 1-й пол. 20 ст., що дозволяє встановити причинно-наслідк. зв’язок між конкрет. подіями та творчістю письменників, провести паралелі між літ-рою крим. татар Добруджі і К. л. Рад. Криму, а також літ-рами споріднених тюрк. народів. Літ-ра крим. татар, які проживають у Румунії, пройшла кілька етапів. Нац. самосвідомість та істор. пам’ять про вимушено покинуту батьківщину ніколи не полишала крим. татар, які оселилися в Румунії.

Вони не можуть забути свої істор. зв’язки з Кримом і в своїй літ-рі, піснях постійно звер­таються до теми повернення. У такій ситуації нац.-патріот. тема­тика стала домінуючою в літ-рі крим. татар, які проживають у Румунії. У силу особливостей розвитку К. л. Добруджі саме як емігрант., нац.-патріот. тематика, детермінов. прагненням інтелігенції повернутися в лоно істор. батьківщини і визначити нац. самоідентифікацію, посідає особливе місце в худож. творах кримськотатар. письменників діаспори в Румунії. Окремі аспекти розвитку літ-ри кримсько­татар. діаспори Румунії висвітле­но у дослідж. Н. Мамут, Дж. Карасу, А. Аксу та ін. На 1-му етапі розвитку нац. самосвідомості гол. атрибутами є відродження історії, нац. фольклору та літ-ри. Саме усвідомлення і переосми­слення спіл. істор. минулого ста­ло лейтмотивом творчості багатьох кримськотатар. письмен­ників у міжвоєн. час. Передумовою до пробудження нац. са­мосвідомості і зародженню К. л. у Румунії стала втрата провінції Добруджа. Політика Румунії зво­дилася до прагнення асимілювати крим. татар, передбачала заселення румунами тер. їхньо­го компакт. проживання. Обста­вини зародження К. л. у Румунії ускладнювалися відсутністю підтримки з боку Криму, недостатністю твор. зв’язків з материк. літ-рою, які зводилися до неофіц., спорадич. контактів. К. л. у Румунії розвивалася за несприятливих сусп. і культурно-істор. умов.

Перший етап наприкінці 19 ст. пов’язаний з появою період. друку в Добруджі. На поширення період. преси і літ-ри знач. вплив мав І. Гаспринський, який обстоював ре­формування системи освіти в мусульман. світі та актив. розвиток друку. Розвиток період. преси, у свою чергу, дав поштовх до появи худож. літ-ри в Румунії, оскільки на той момент друков. видання залишалися єди­ною трибуною для кримськотатар. інтелігенції. Один із засн. літ-ри кримськотатар. діаспори в Румунії – М. Ніязі. На поч. 1930-х рр. осн. виданням став ж. «Emel».

Літ-ра крим. татар у Румунії відображала класичні риси літ-ри діаспори: ностальгія за батьківщиною і прояви ре­гіоналізму. К. л. у Добруджі досягла розквіту в 1930–40-х рр., коли закладено основи прози і драматургії крим. татар, які про­живають в Румунії. У 1930-х рр. у Добруджі бурхливо розвивалася драматургія. 1933 Н.-А. Фа­зил опублікував у ж. «Emel» п’є­си «Cavşılık» («Молодість»), «Caş fidanlar» («Молоді пагони»), «Qı­rım» («Крим»). 1931 М.-В. Юртсевер склав вірш «Ніч на Курбан-байрам», який згодом транс­формував у п’єсу, поставлену 1974 у Стамбулі. 1934 написав «Qart man caş arasında» («Між старими і молодими»), «Toy» («Ве­сілля»), «Bayram» («Свято»). П’є­са «Tılsımlı Yumurta» («Чарівне яйце») стала однією з перших комедій в літ-рі крим. татар Румунії. У драм. творі «Sönmeyen ateş» («Незгасний вогонь» розкрив глибинні причини еміграції крим. татар із батьківщини на прикладі одного кримськотатар. роду. 1940 І. Зіяеддін на основі нац. кримськотатар. епо­су створив п’єсу «Чорабатир», у якій підкреслив єдність тюрк. народів, нерозривно пов’яз. спіл. мовою, культурою та істор. минулим.

К. л. розвивалася у тісних контактах із сучас. укр. і зарубіж. літ-рами. Кримськотатар. пись­менники підтримували контакти з колегами із Туреччини, Латвії, Румунії, Польщі, брали участь у літ. симпозіумах, зустрічах, семінарах. За твори, написані крим­ськотатар. мовою, встановлено премії ім. І. Гаспринського та ім. Е. Шем’ї-заде, Міжнар. премію ім. Б. Чобан-заде. Створ. Союз кримськотатар. письменників. Незважаючи на труднощі, сформовано бібліотечну ме­режу, де представлено К. л., на­лагоджено випуск газет і жур­на­лів кримськотатар. мовою, навч., худож. і наук. літ-ри. Художні твори виходять у літ. ж. «Йыл­дыз» («Зірка»). Аналізуючи сучас. стан К. л., необхідно враховувати проблему перекладу кримськотатар. писемності з кирилиці на латиницю. Спеціальність «кримськотатар. мова і літ-ра та переклад» відкрито у Крим. інж.-пед. ун-ті, Таврій. ун-ті (обидва – Сімферополь), Ін-ті філології Київ. ун-ту (2014).

Літ.: Кримський А. Література крим­ських татар // Студії з Криму. К., 1930. Т. 1–9; Конуфат К. К истокам крым­скотатарской литературы: Две поэмы о Юсуфе // Kasevet. 1966. № 1; На­­гаев С., Фазылов Р. Къырымтатар эде­бияты тарихына бир назар (Погляд на історію кримськотатарської літератури) // Йылдыз (Зірка). 1989. № 4; Ос­­ман А. Література, що вертається з вигнання // ЛУ. 1993, 10 черв.; Абду­раман И. Несиримизге бир назар // Йылдыз. 1999. № 2; Эдемова У. Мил­лий драматургиямыз тикненильмели // Там само; Усеинов Т. Крымскота­тар­ская дворцовая литература XV–XVII веков // Культура народов Причер­но­морья. 2001. № 25; «Я никого не забуду…»: Сб. произведений крымско­татар. писателей 1913–1940 гг. Сф., 2001; Фазылов Р., Нагаев С. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы: Къыскъа бир назар (Історія кримськотатарської лі­­тератури: Короткий аналіз). Сф., 2001; Юнусова Л. С. Крымскотатарская ли­­тература: Сб. произведений фольклора и лит-ры VIII–XX вв. Сф., 2002; Крым­ский А. Къырымтатарларнынъ эдеби­яты. Литература крымских татар. Сф., 2003; Самотній пілігрим: Сучасна крим­ськотатар. проза. К., 2003; Рослав­­це­­ва Л. И. Крымские татары. Образо­ва­ние, литература и искусство // Тюрк. наро­ды Крыма: Караимы. Крым. татары. Крым­чаки. Москва, 2003; Крымско­­та­тар­ская литература. Сф., 2005; Деяте­ли крым­скотатарской культуры; Къуртнезир.

Українсько-кримськотатарські літературні зв’язки. Багатовікові культурно-екон. зв’яз­ки кримськотатар. й укр. народів мало досліджені в історіографії та культурол. науці, окре­мі спроби вивчення були не комплексними, а локальними, фрагментарними. Невивченими залишаються майже всі сфери взаємодії, культур. обміну, спів­­існування двох народів, зокрема лінгвістики, фольклору, історії, літ-ри, побуту. Це стосується й кримськотатар. тема­тики в українській та укр. в крим­ськотатарській літ-рах. Тематика прямих нащадків крим. татар (напр., печенігів, половців) зустрічається в древ. літ. пам’ят­ках Київ. Русі, давньослов’ян. літописах, давньоукр. «Повісті минулих літ» (складена 1113 Не­стором-літописцем у Києво-Пе­чер. лаврі), «Слові о полку Ігоре­вім» та ін.; згадування про крим. татар наявні в поемі Симона Пекаліда «Про Острозьку війну під П’яткою» (під ім’ям «кімерійці»); «Співаках» Бартоломея Зиморовича (усі – 16 ст.), «Вір­шах на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» Касіяна Са­ковича, віршах Лазаря Барановича (напр., «Татарин плюндрує, як в себе, кочує»), поемі Семена Дівовича «Розмова Великоросії з Малоросією» (усі – 17 ст.) та ін.

Особливою сторінкою в літ-рах наших народів постають події серед. 17 ст., коли досягла апогею Визв. війна під проводом Б. Хмельницького за незалежність України. Картини тієї епохал. спіл. боротьби укр. і кримськотатар. народів проти польс. шляхти знайшли широке висвітлення не тільки в історії, а й у літ-рах наших народів. У серед. 17 ст. кримськотатар. поет Джанмухаммед, спираючись на багатий фактол. матеріал та істор. події, свідком яких був, написав поему «Тугайбей». Едіп Ефенді присвятив цим подіям поему «Сефернаме» («Поема про похід»). Ці твори в уривках дійшли до наших днів; вони першими в історії літ-р наших наро­дів показали героїку того періоду історії, створили образи велич. постатей – Б. Хмельницького, Іслама-Ґірея ІІІ, перекоп. полководця Тугай-бея.

Цікаві для дослідників дані містить стаття О. Акчокракли «Татарська поема Джан-Мухамедова про похід Іс­лам-Гірея спільно з Богданом Хмельницьким на Польщу 1648–1649 рр.» // «Східний світ», 1930, № 3. Цій тематиці присвяч. роман Ш. Алядіна «Тугъайбей» (не­закінч.). Драматизм подій того часу знайшов відображення у романах сучас. укр. письменни­ків «Я – Богдан» П. Загребельного, «Мальви» Р. Іваничука та ін. Певну роль у взаємопроникненні культур наших народів зіграло Крим. ханство. Невільниц. міграція українців у Крим і назад, як це, може, не звучить па­радоксально, створила сприятливий ґрунт для взаємопроникнення і взаємозбагачення культур.

Це можна простежити у фольклорі, музиці, писем. па­м’ятках. Тюрк.-укр. двомовність 10–18 ст. зумовлена істор., геогр. та етногр. факторами, значна частина термінів в укр. говори перейшла з кримськотатар. та ногай. мов. 80 % тюркізмів (крим­татаризмів) в укр. мові – результат укр.-кримськотатар. вза­ємин протягом тривалого істор. періоду. В укр. пісні «Чорнії бро­ви, карії очі» і кримськотатар. «Къара кер атым» схожа мелодія. Укр. кобза і давньокримськотатар. къобуз мають не тільки лексичну спільність у назвах, але й однакову історію. Укр.-кримськотатар. культурні і літ. зв’язки набули подальшого розвитку в 19 ст. Кримськотатар. тематика наявна у поет. (поеми «Гайдамаки», «Іржавець», балада «У тієї Катерини», повість «Художник» та ін.) і худож. творчості Т. Шевченка. Ґрунт. знання рукопис. і друков. джерел допомогло успішно виконати 1842 замовлення на виготовлення іл. до кн. «История князя Италийского, графа Су­ворова-Рымникского, генералиссимуса российских войск» М. Полєвого.

Серед малюнків є кілька робіт, присвяч. крим. тематиці: «Суворов у кримського хана Шагін-Ґірея», «Суворов на святі на честь угоди з татарами», «Суворов у Муса-бея». Т. Шевченко виконав ескіз «Б. Хмельницький перед кримським ханом» (1857). Він першим в укр. образотвор. мист-ві написав кар­тини, де зображено крим. ханів Іслама-Ґірея ІІІ, Шагіна-Ґірея, ін. знат. крим. татар. Тональність Т. Шевченка стосовно крим. татар пояснюється тим, що його уявлення про Крим. ханство, походи запорожців за Перекоп, під Гезлев (нині Євпаторія) і Кафу (нині Феодосія), походи кримців в Україну, склалося під час навч. у С.-Петер­бур. АМ. Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. в укр. літ-рі кримськотатар. тематика зазвучала зовсім ін. акордами, тональність радикально змінилася, фарби стали більш яскравими, соковитими, шляхетними (оповідання «Під мінаретами», «В путах шайтана», «На камені» М. Коцюбинського; за ними О. Муратов зняв х/ф «Та­тарський триптих»).

Кримськотатар. тематику розроблено у творчості Лесі Українки. Крим став другою колискою таланту укр. поетеси. Багато її творів, написаних на цій землі, навіяні крим. враженнями (віршов. цикли «Кримські спогади», «Кримські відгуки», поема «Іфігенія в Тавриді»). Поетеса, як і багато хто з її сучасників, вважали Крим «татар. краєм». Опинившись на цій землі, вона шукала автографи минулого крим. татар, цікавилася їхньою культурою і побутом. На поч. 20 ст. зріс інтерес сусп-ва до К. л. І. Франко 1915 написав фундам. ст. «Кримський хан Газі Гірей (1588–1607). I дещо з його віршів». Вагомий вне­сок у становлення і розвиток укр.-кримськотатар. літ. зв’яз­ків зробив А. Кримський.

Вважаючи себе українцем, він не забував про батьківщину своїх предків – Крим. Учений перебував у постій. контактах із діячами культури, зокрема І. Гаспринським, Б. Чобан-заде, О. Акчокракли, А. Лятіф-заде, істориком Я. Кемалем. А. Кримський ініціював створення «Короткої антології кримськотатарської поезії», видання якої стало явищем в історії кримськотатар. й укр. куль­тур. Антологію вміщено у його фундам. пр. «Студії з Криму» (К., 1930). У 1920–30-і рр. досягнуто деяких результатів в освоєнні укр.-кримськотатар. літ. і культур. просторів. У харків. ж. «Червоний шлях» (1927, № 12) А. Лятіф-заде опублікував укр. мовою ст. «Короткий огляд крим­ськотатарської літератури» із заг. характеристикою К. л. від 13 ст. Укр. поезія (зокрема вірші Т. Шев­ченка) стала надбанням крим. татар у 2-й пол. 1930-х рр. 1939 уперше перекладено крим­сько­татар. мовою «Заповіт» Т. Шев­чен­ка (перекладач Ш. Алядін відзнач. ювіл. медаллю Т. Шевченка).

1940 видано «Вибрані вірші» Т. Шевченка кримськотатар. мовою. Один із сучас. дослід­ників укр.-кримськотатар. зв’яз­ків О. Губар у б-ці Музею-квартири П. Тичини (Київ) знайшов бл. 20-ти джерел, що висвітлюють історію кримськотатар. куль­тури і літ-ри. Це збірки творів репресов. і знищ. діячів кримськотатар. культури і літ-ри – А. Гірайбая, Б. Чобан-заде, А. Ля­тіф-заде, У. Іпчі, О. Акчокракли, М. Джавтобелі та ін.

Із початком масового повернення крим. татар наприкінці 1980-х – на поч. 90-х рр. на істор. батьківщину почався новий етап у розвитку укр.-кримськотатар. літ. зв’язків. Укр. і кримськотатар. поети, перекладачі А. Мойсієнко, Д. Кононенко, В. Гуменюк, Ш. Селімов, А. Велієв, Ю. Теміркая та ін. з ентузіазмом узялися за художні переклади творів класиків і сучас. авторів. Осо­блива роль у відродженні і розвитку укр.-кримськотатар. літ. зв’язків належить сучас. укр. поету-модерністу, перекладачу з тюрк. мов М. Мірошниченку. Завдяки йому в перекладах укр. мовою вийшли твори багатьох кримськотатар. авторів, здійсне­но видання двомов. книг Ю. Кан­дима «Сары ань – Жовта мить» (1997), Ю. Теміркая «Ёл узериндеки ярыкъ – Світло над дорогою» (2001; обидві – Київ), підго­товлено зб. поезій Ш. Алі «Мерджан данелери – Коралові камін­ці». Уклав укр. і кримськотатар. мовами антологію кримськотатар. поезії «Кунештен бир парча – Окрушина сонця» (2003, із Ю. Кандимом), що охоплює твор­чість авторів 13–20 ст., зб. «Бра­ма Сходу: Золоті сторінки крим­ськотатарської поезії» (2004), «Молитва ластівок: Антологія кримськотатарської прози XIV–XX століть» (2005, кн. 1; 2006, кн. 2; усі – Київ).

У вид-ві «Доля» (Сімферополь) 1999 надруковано укр. і кримсько­татар. мовами твори Т. Шевчен­ка у кн. «Далекий і близький Шевченко – Узакъ ве якъын Шевчен­ко». 2004 у Сімферополі окремою книгою видано поему «Кав­каз» 4-ма мовами: укр., кримськотатар., рос. та англійською. Вийшли вибрані твори Лесі Укра­їнки в двох книгах – «Квітка на долоні вічності – Бакъийлик аву­чындаки чечек» і «Лісова пісня – Орман тюркюси» (2001). У 2002 відбулася прем’єра вистави «Лі­сова пісня» у Кримськотатар. муз.-драм. театрі (реж.-поста­новник А. Сеїтаблаєв), що з успіхом йшла у театрах України, Туреччини, Румунії. Підготовлено до видання цикл крим. оповідань М. Коцюбинського, розпочато роботу з укладання «Великого українсько-кримсько­татарського словника». Великий внесок у зміцнення укр.-крим­ськотатар. культур. і літ. зв’язків належить Всеукр. інформ.-куль­тур. центру у Сімферополі. За його підтримки видано книги Ле­сі Українки, зб. віршів Ю. Кандима «Умют йипи» («Нитка надії», Сф., 2001).

Історії укр. і кримськотатар. народів тісно переплетені. Взаємопроникнення і взаємозбагачення, взаємна інтеграція нац. культур і літ-р є істор. явищем. Надбання культури кожного народу стає заг. надбанням цивілізації. З окремих нац. культур і літ-р утворюється заг.-люд. куль­тура і літ-ра.

Літ.: Кононенко Д. Тарас Шевченко кримськотатарською мовою // ЛУ. 1999, 25 листоп.; Кандим Ю. До питання історії і сучасного стану українсько-кримськотатарських літературних зв’яз­ків // КСв. 2003, 26 верес. – 3 жовт.

Статтю оновлено: 2014