Загорцев Володимир Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Загорцев Володимир Миколайович

ЗАГО́РЦЕВ Володимир Миколайович (27. 10. 1944, Київ) – композитор. Чл. НСКУ (1972). Премія ім. Б. Лятошинського (1997). Закін. Київ. консерваторію (1968; кл. Б. Лятошинського, А. Штогаренка). У 1960-х рр. входив до групи авангардистів. 1968–74 – ред. вид-ва «Музична Україна» (Київ). Від 1974 – на творчій роботі. З. властиве прагнення до тем високого звучання, епіко-драм. колізій та розробки сюжетів широкого діапазону. Його стиль вирізняють сучасна муз. лексика, засн. на синтезі засобів різних технік – серійності, алеаторики, сонористики (особливо у період 1960-х рр.). Загострене конфліктно-драматург. мислення – стрижень розвитку муз. тканини творів З. Камерно-інструм. опуси, зокрема фортепіанні сонати, увійшли до репертуарів виконавців з різних країн, зокрема «Градації» (1966) були виконані Нью-Йорк. симф. оркестром під кер-вом З. Мети (1980). Камерно-інструм. та симф. твори З. звучали у Нью-Йорку, Бостоні, Лас-Веґасі (усі – США), Берліні, Лондоні, Заґребі, Братиславі. Проводив майстер-класи в Німеччині (2002, 2004).

Тв.: опера «Матір» («Долорес» за п’єсою К. Чапека, 1982–83; поставлена 1985 у Львові); для симф. оркестру – Прелюдія і Варіації (1966), 5 симф. (1968–2007); муз. драма «У Переяславі» на укр. нар. тексти (1978); для камер. оркестру – «Ігри» (1968), 9 камер. концертів (1981–2004); для камер. ансамблю – «Об’єми» для кларнета, саксофона-тенора, труби, скрипки та фортепіано (1965), Фантазія для арфи, віолончелі та ударних (1971); сонати – 2 для фортепіано (1979–91, 1999–2000), 2 для скрипки і фортепіано (1964, 1980), для альта і фортепіано (1979), для гобоя і фортепіано (1978); хори.

Літ.: Ярко М. Фольклорна символіка в творчості українських композиторів // НТЕ. 1988. № 2; Балей В. Орфей розкутий // Сучасність. 1994. № 3.

В. В. Кузик

Стаття оновлена: 2010