Заграва - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заграва

«ЗАГРА́ВА» Засн. 1933 у м. Перемишль (Польща) В. Блавацьким (його реж.) з акторів колиш. трупи під кер-вом О. Степового з тією ж назвою та частково з творчого складу Театру ім. І. Тобілевича. Був першим продовжувачем реформ Леся Курбаса. У «З.» ставили переважно драм. вистави; у підготовці вистав боролися із зашкарублим підходом до них, відкидаючи поспішність і створення ціліс. актор. ансамблю на зразок своєрід. сценіч. братства. До репертуару входили укр. класика, нова укр. драматургія, інсценізації визнач. творів та вистави сучас. європ. театру. З укр. класики було показано виставу «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1934) та «Вечір Лесі Українки», що складався з 2-х одноактівок – «На полі крові» та «Йоганна, жінка Хусова». З нової укр. драматургії особливу популярність здобули твори Г. Лужницького: драми «Ой Морозе, Морозенку» (1933, про участь укр. шляхти у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького), «Ой зійшла зоря над Почаєвом» (1934, про діяльність Почаїв. монастиря), «Дума про Нечая» (1936, про легендар. полковника часів Б. Хмельницького), «Лицарі ночі» (1937, про руйнування Запороз. Січі), комедія «Муравлі» (1936, про побут інтелігенції в Галичині). Серед ін. творів нової укр. драматургії поставлено «Обітовану землю» Олександра Олеся (1935, про трагедію родини Крушельницьких), «Тараса Шевченка» З. Тарнавського (1937) та «Музу на офсайді» І. Керницького (1938, зі спорт. життя в Галичині). У «З.» відбулися прем’єри інсценізацій Г. Лужницького «Слово про Ігорів похід» (1935), «Голґота» (1936, складена за Євангелієм), «Камо грядеши» (1937, складена у 2-х драмах за романом Г. Сенкевича). Етапною для театру стала інсценізація «Землі» В. Блавацьким (1934, увів хор), створ. на основі новел В. Стефаника. Варті уваги також інсценізації «Батурин» (1933, за Б. Лепким) та «Шанґ-Тонґ» (1934, за Дж.-О. Кервудом) Л. Лісевича, «Тарас Бульба» (1934, за М. Гоголем) та «Сто днів тюрми» (1936, за романом «Головний суддя» К.-Е. Францоза). Репертуар «З.» у сучас. європ. драмі сягав різних жанрів – від глибин. психол. драми до комедії, навіть фарсу в творах нім., франц., англ., польс., угор. та рос. письменників, часто в оригін. режисер. «прочитанні». У театрі також поставлено ситуац. комедії «Гарно вшитий фрак» Ґ. Дреґелі та «Жінка, яка має серце» Л. Буш-Фекете, ситуац. комедію з фарс. сценами «Буриданів осел» Р. Флера та Ґ. Каяве, комедії «Птах» Є. Шанявського, «Рай без жінки» Й. Скружного, драми «Несподіванка» К. Розтворовського, «Будівничий Сольнес» Г. Ібсена та «Ґетто» Г. Гейєрманса. 1935 прем’єрами стали «Крамарі слави» М. Паньоля та П. Нівуа, «Маріус» М. Паньоля, «Святе полум’я» С. Моема. 1937 поставлено вистави «Цвіркун у запічку» за Ч. Діккенсома та «Трафіка пані генералової» Л. Буш-Фекете. У театрі працювали сценограф Л. Боровик (також актор); адміністратор І. Менделюк; актори Н. Блавацька, І. Горбачівна, Й. Горняткевич-Зорич, О. Данилко, Р. Зелез, Г. Істоміна-Манчинська, В. Королик, Л. Кривицька, Є. Курило, В. Левицька, А. Маруненко-Недоля, Н. Мелехівна, Б. Паздрій (також асист. реж.), В. Сердюк, Я. Рудакевич-Пінот (також асист. сценографа), Л. Сердюкова, Г. Совачева, М. Степова та ін. 1938 «З.» увійшла разом із Театром ім. І. Тобілевича до складу новоствор. Театру ім. І. Котляревського.

Літ.: Волицька І. Монументальний театр Володимира Блавацького // Зап. НТШ. Т. 237: Пр. Театрознав. комісії. Л., 1999; Ревуцький В. «Заграва». Кілька слів про театр. Л., 2000; Лужницький Г. В. Блавацький і «Заграва» // Лужницький В. Український театр: Зб. пр. Т. 1. Л., 2004; Терлецький Й. Болі нашої театральної історії // УТ. 2005. № 3.

В. Д. Ревуцький

Стаття оновлена: 2010