Загродський Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Загродський Олександр Олександрович

ЗАГРО́ДСЬКИЙ Олександр Олександрович (10. 04. 1889, с. Зеленьків Уман. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. – 04. 08. 1968, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – військовик. Брат А. Загродського. Генерал-полковник Армії УНР. Під час 1-ї світ. війни воював на Пд.-Зх. фронті. Від 1917 – в укр. армії: 1918 – ком-р 1-го запороз. куреня Окремого Запороз. загону, 1-го стрілец. полку, Запороз. дивізії, Запороз. корпусу; за Гетьманату – ком-р 1-го Запороз. пішого полку; 1919 – ком-р 3-ї дивізії, 2-ї Волин. дивізії у Першому Зимовому поході, 1920 – заст. головнокомандувача Армії УНР. Від 1920 – у таборі інтернов. 2-ї Волин. дивізії в м. Каліш (Польща): чл. правління Укр. станиці, Укр. військ.-істор. т-ва, голова Ради Хреста Симона Петлюри, Спілки укр. воєн. інвалідів у Польщі. Від 1945 – на еміграції у Німеччині, від 1949 – у США. Входив до Військ. мін-ва уряду УНР в екзилі.

Літ.: Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007; Генералітет укр. визв. змагань.

М. Р. Литвин, К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2010