Кримськотатарське декоративно-ужиткове мистецтво | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кримськотатарське декоративно-ужиткове мистецтво

КРИМСЬКОТАТА́РСЬКЕ ДЕКОРАТИ́ВНО-УЖИТКО́ВЕ МИСТЕ́ЦТВО Декор.-ужитк. мист-во кримських татар сформувалося й розвивалося на тер. Крим. п-ова, де перетнулися культури народів середземноморсько-чорномор., балкан., сх.-європ. і кавказ. ареа­лів із культурою різноманіт. пле­мен Євразії. Сучасне кримськотатар. мист-во, успадкувавши багатовікові культурні традиції давнього, ранньосередньовіч. і середньовіч. Криму та зазнавши знач. впливу ранньогрец., іран., візант., золотоордин. тюрк. та іслам. культур, займає особливе місце як тюрко-іслам. за суттю та європ. за формою куль­тура, яка внаслідок різних істор. причин опинилася в оточенні слов’яно-християн. культур. світу. У ньому проявляється наступ­ність етніч. традицій, що зу­мо­вило складність стильової харак­теристики і багатошаровість образ. змісту творів декор.-ужитк. мист-ва. Від прийняття ісламу упродовж тривалого істор. періоду матеріал. культура крим. татар розвивалася у фор­мах орнаментал. творчості і традиц. видах худож. ремесел (художнє оброблення металу, ювелірна справа, кераміка, тка­цтво, вишивка, шиття, різьблення на камені). Напр., кераміка середньовіч. Криму відзначається багатством сюжет. та ор­наментал. мотивів.

У Криму, переважно у прибереж. поселен­нях між Судаком та Алуштою, було розміщено центри з виготовлення амфор для вина (8 ст.). Середньовічна заг.-крим. культу­ра, носіями якої, крім крим. татар, є також караїми, кримча­ки і грекотатари-уруми, стер­ла межу між культурою Зх. та Сх.; цим пояснюється надмір. еклек­тизм кримськотатар. нар. мист-ва. У 13–14 ст. на тер. Криму почало формуватися власне кримсько­татар. мист-во на іслам. основі: місц. образотворчі форми залучали у нову просторово-часову культуру, що не мало нівелюючого характеру. Найвищого розквіту декор. мист-во крим. татар досягло у період від 2-ї пол. 15 ст. до кін. 18 ст. Мист­-во орнаменту досягло вершин свого розвитку: різьблене мереживо на гробницях чл. ханського роду, на вишивках звичай. костюмів, на ювелір. орнаментах засвідчили красу й багатство мотивів, гармонійне використання матеріалів. У цей період продовжувалося формування цехових ін-тів, що сприяло укріп­ленню та розквіту ремесел, які набули знач. розвитку наприкінці 15 – на поч. 16 ст.

Ознайомлення з кращими традиціями рос. культури відбувалося від кін. 18 ст. до серед. 20 ст., збагачення та зближення татар. ху­дож. світу з європ. класицизмом проявилося в орнаментиці різь­блення на камені, ювелір. мист-ві, розписах інтер’єрів. У серед. 1920-х рр. дешеве фабричне вироб-во остаточно витіснило з побуту кустарну продукцію. Піс­ля 1917 побут татар та їхні потреби почали різко змінюватися; зменшилася потреба у виробах розкоші, що стало однією з при­чин кризи худож. нар. творчості. Спрощення побуту призвело до того, що на вироби ручної роботи не було покупців. Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. декор.-ужитк. мист-во крим. татар занепало у зв’язку із соц.-екон. і сусп.-політ. ситуацією, впливом зх.-європ. культури. Майже повністю зникло вироб-во холод. зброї, різьблення на камені й дереві; ще зберігалися оброблення шкіри, вироб-во мідночекан. посуду, ювелір. виробів; ткацтвом та вишивкою займалися у віддалених р-нах. Декор.-ужитк. мист-во крим. татар збе­рігало високий мист. рівень та вікові традиції завдяки творчості профес. митців, зокрема ювеліра та зброяра А. Калафатова, майстра худож. вишивки С.-А. Озенбашли, орнаменталіста І. Бораганського, вишивальниць і ткаль А. Ефендієвої, З. Бекірової.

Від кін. 19 ст. вироби кримськотатар. майстрів стали об’єктом вивчення у любителів старовини, колекціонерів і вчених-кримо­знавців. Найбільшою популяр­ністю користувалися колекції О. Бертьє-Делагарда (матеріали з крим. етнографії передав Одес. археол. музею), Таврій. губерн. вченої архів. комісії, при­ват. г-зії М. Свищева (обидві – Сімферополь), етногр. від­ділів ДРМ (С.-Петербург, колекція О. Міллера) та Центр. му­зею на­родознавства (Москва, зі­брання І. Янжула). Основу цих ко­лекцій складали вишивка і тка­цтво, част­ково худож. метал, юве­лірні вироби; найменше пре­д­ставлені кераміка, різьблення на камені та дереві. Перший дослідник кримськотатар. орнаменту – ет­но­граф Н. Харузін (1880–90-і рр.). У 1920-х рр. розпочато системат. збір усіх видів ужитк. мист-ва крим. татар. Центром вивчення матеріал. культури народу став Бахчисарай. палац-музей (нині у складі Бахчисарай. істор.-архіт. заповідника). Ін. центром з вивчення мист-ва крим. татар був Сх. музей у м. Ялта (знаходився у палаці еміра Бухарсько­го). Його дир. Я. Кемаль підготував кн. «Документальная исто­рия цехов в Крымском ханстве». В Євпаторій. етногр. музеї (дир. П. Чепуріна) вивчали мист-во караїмів та степових крим. татар. Проте загалом декор.-ужитк. мист-во крим. татар досліджено недостатньо. «Червоний» і «білий» терор 1918–21, організов. штучно масовий голод 1921–22 завдали серйоз. шкоди традиц. нар. промислам. Центром нац. кустар. пром-сті у Криму було м. Бахчисарай, де у 1920–30-і рр. діяв Кустарно-пром. технікум на­родів Сходу (згодом Крим. обл. татар. худож.-пром. школа) з навч. майстернями: килимоткац., вишивал., хім.-фарбувал. та тес­ляр­ською. Опубл. кілька дослідж. У. Боданінського про промисли крим. татар., крим. арх-ру, археологію, етнографію. Завдяки його зусиллям експонати крим­ськотатар. нар. мист-ва (чол. та жін. костюми, чеканки, вишивки) було представлено 1925 на Між­нар. виставці декор. мист-ва і пром-сті у Парижі та відзначено сріб. медаллю, 1927 – на Всесоюз. виставці у Москві.

У 1930-і рр. у Криму створ. різноманітні худож.-кустарні артілі, що займалися вишивкою та шит­тям на експорт. У м. Бахчисарай засн. першу кооп. артіль кримськотатар. нар. вишивки «Ильк адым» («Перший крок», 1930; інструктор – нар. майстриня Е. Ман­сурська), гончарну артіль «Илери» («Вперед»); у м. Єв­паторія – худож.-кустарну артіль «Эски орьнек» («Старовин. візерунок», 1930; під кер-вом П. Чепуріної; 1935 у Держ. музеї сх. культур у Москві проведено виставку крим. тканин і вишивок).

У 1930-і рр. друкували епізодичні описи культури крим. татар, зроблені нім., франц., араб., турец., польс., рос., литов., гол­ланд., італ. авторами, які відвідали Крим у періоди існування Крим. ханства та після завоювання його Росією. Це були переважно фрагментарні дослідж. про окремі види декор. мист-ва, написані дипломатами, мандрів­никами, істориками та географами. Про окремі види мист-ва крим. татар у різний час видава­ли також праці рос. і рад. учених, зокрема І. Бороздіна, М. Гінзбурга, С. Ізідинової, Б. Куфтіна, П. Нікольського, О. Полканова, Л. Рославцевої, Е. Торчинської, П. Чепуріної. Під час репресій 1928 і 1937–38 знищено інтелект. еліту народу, у результаті примус. депортації 1944 крим. татар позбавлено батьківщини й піддано дисперсій. розселенню; багатолітня дискримінація народу, знищені й забуті державою культурні досягнення при­звели до трагіч. і незворот. для нац. культури та мист-ва втрат. Від 1944 почався тривалий період замовчування, коли дослідж. не тільки не друкували, а й забороняли вивчати мист-во крим. татар.

Від 1990-х рр. починається масове повернення кримськотатар. народу на рідну землю, етап від­родження кримськотатар. культури загалом і декор.-ужитк. мист-ва зокрема, що набуло осо­бливої значимості для самоіден­тифікації народу в сучас. світі. З’явилася можливість ґрунтовно й комплексно вивчати кримськотатар. декор.-ужитк. мист-во з врахуванням етніч. історії народу, багатовікових традицій роз­витку його культури. У масштаб. пр. «Искусство татарского Кры­ма» С. Червонної (Москва, 1995) на широкому істор. тлі подано огляд мист-ва Крим. п-ова від первіс. сусп-ва, висвітлено осн. етапи розвитку мист-ва крим. татар; аналіз мист-ва 20 ст. викладено конспективно. Пробле­ми сучас. кримськотатар. мист-ва почали порушувати у пресі віт­чизн. мистецтвознавці та журна­лісти Г. Абієва, А. Асанов, С. Зі­яді­нова, Е. Куртсеїтова-Черкезова, М. Меджитова, Л. Міліна, З. Німетуллаєва, Л. Таїрова, Г. Усе­їнова та ін. У зв’язку з новим ета­пом в історії кримськотатар. на­роду виникли можливість та не­обхідність глибокого вивчення традицій кримськотатар. декор.-ужитк. мист-ва, введення у наук. обіг широкого кола раніше невідомих пам’яток; виявлення осн. видів нар. творчості (художня об­робка металу, дерева, каменю; кераміка; дрібна пластика, нар. арх-ра малих форм; золоте орна­ментал. шиття; візерунчасте мереживо; ти­снення та аплікація на шкірі, повсті; художнє ткацтво; го­белени; ворсове і безворсове килимарство; інкруста­ція). Твори декор.-ужитк. мист-ва крим. татар – невід’ємна частина нац. нар. культури, пов’язана з історією, етногенезом, світоглядом, умовами праці, побутом, традиціями, звичаями, обрядами, фольклором.

Збережені у Кримськотатарському музеї мистецтв, Моск. музеї декор.-ужитк. мист-ва, Рос. етногр. музеї (С.-Петербург), витвори декор.-ужитк. мист-ва крим. татар засвідчують їхню неперевершену майстерність та високу художню цінність. Декор.-ужитк. мист-во крим. татар 15 – 1-ї пол. 20 ст. – яскраве художнє явище у культурі; воно пов’язане з побутом народу, декором ексте­р’єру житла, одягом, взуттям. Це багатство виражається через орнамент і використання над­звичайно стриманого колориту майже до кін. 19 ст. Дійшли відомості про те, що у 14 – на поч. 15 ст. у Криму в кочових поселеннях діяли цехи ремісників, які виготовляли повсті та килими; у 17 ст. – у м. Кафа (нині Феодосія) цехи ремісників-виробників молитов. килимків. Від 18 ст. до серед. 19 ст. у Криму виготовляли безворсові килими високої тех. та худож. якості. Найбільш традиц. і давнім є ви­роб-во повсті (застеляли підло­ги, чіпляли на стінах у житлах осідлих татар). Однотонну та кольор. повсть, прикрашену аплі­кацією, набиванням чи вишивкою, використовували для накривання лежанок, підлог у мечетях, з неї шили плащі, шапки. Гірські та степові татари застосовували грубе сукно чорного і бурого кольорів для пошиття гол. уборів, коротких курток, ві­зерунчастих жилетів, штанів та взуття. Речі із сукна прикрашали набиванням чи вишивкою. У Криму виробляли ворсові килими. Ткацтво і шиття у татар відіграли величезну роль як домашні заняття і промисли. Найбільший розквіт технології крим­ськотатар. домаш. ручного і ре­місн. ткацтва припадає на 18 – поч. 19 ст. За складністю виготовлення тканини поділяли на просте полотно і 4 види візерун­частого ткацтва. Прості полотна (вибілені чи кремового відтінку, м’які й тонкі) використовували для виготовлення традиц. жін. гол. покривал, весіл. чол. поясів, скатертин, рушників, занавісок тощо. Особливо варто відзначити орнаментацію покривал го­лови (марама) з тонкого полотна. Широке застосування такого орнаменту в оформленні предметів побуту і частково одягу, багатство і художня виразність узорів засвідчують глибокі традиції цієї техніки ткацтва серед крим. татар. Зразком доверше­ного орнаментал. двосторон. ткацтва є закладне (кибриз); справж. його майстринями були жінки з гірського та Пд. берега Криму. Особливої виразності у цій техніці досягли в орнаментації декор. рушників (иджияр), візерунки яких вирізняються урочистістю та монументальністю. Однак уже на поч. 20 ст. візерунчасте ткацтво зник­ло з побуту, не набувши належ. розвитку.

Зразки вишивки крим. татар у музеях засвідчують не лише їхнє поширення у побуті, а й значну художню цінність. Вишивкою пе­реважно прикрашали предмети побут. призначення, більшість яких пов’язана зі своєрід. офор­мленням інтер’єру житла. У кос­тюм. комплексі вишивка була привілеєм жін. одягу. Її виконували на сукнях, фартухах, нарукавниках, гол. уборах, взутті. У чол. одязі розшивали узорами гол. убори, весіл. пояси та сорочки. Найбільш характерними для Криму є двосторонні вишивки: глуха гладь без поперед. настилу (татар ішлеме), рахунк. вишивка (есап ішлеме) і вишив­ка із застосуваннями плоских, вузьких посріблених чи позолочених пластинок (теллі). Одностороння вишивка – високе шиття золотом або сріблом за поперед. настилом (михлама), вишивка золотими, сріб., шовк. шнурками (букме) і тамбуром (каснак). Художню вишивку доповнювали аплікацією, бісером, перлами, дорогоцін. камінням. Особливість двосторон. татар. гладі та рахунк. вишивки – у точній лічбі ниток матеріалу на основі та дотриманні напряму стібків. Вишивки, виконані цими швами, мають особливо ошат. вигляд, на них важко відрізнити «лице» від «вивороту». Таке виконання зумовлене застосуван­ням виробів, на яких вишивку видно з обох сторін. Односторонню вишивку золотими та сріб. нитками за поперед. настилом (високе шиття) виконували на щільних тканинах: сукні, оксамиті, атласі або шкірі. Рядки стібків метал. нитками у різних напрямах створюють гру блискучих штрихів, розбиваючи рядочками, зиґзаґами, ромбами, трикутниками площини орнамен­тал. фігур. У часи Крим. ханства золотим шиттям розшивали ча­праки для коней, похідні намети ханів, деякі предмети військ. вжитку, одяг хана і придвір. знаті, настінні килимки із цитатами з Корану, великі подушки для дива­нів хан. палацу. Оскільки вико­нання таких громіздких пред­метів потребувало сили й витривалості, цим займалися чоловіки-вишивальники у спец. цехах. Із падінням ханства цехи розпалися, у домаш. умовах жін­ки продовжували застосовувати високе шиття для невеликих ре­чей.

Крим. ремісники досягали найвищої досконалості у якості виробів із металу та шкіри, вовни й дерева; багато з них вважали справж. творами мист-ва. Вироби з металу у крим. татар ви­готовляли переважно у ремісн. майстернях. Уже у 15 ст. застосовували майже всі способи об­роблення: карбування, гравірування, мереживне різьблення та ін. Із поширенням зброї по­в’язані золочіння та посріблення кольор. металів. Виготовлення орнаментов. зброї найбільшого розквіту досягло у 17–18 ст., було відомим у всьому світі. Крим був виробником та експортером худож. металу, ювелір. виробів, килимів, шкіри. Особливий попит у Європі був на ножі та кинджали з інкрустов. ру­ків’ями, золотою чи сріб. насічками, вогнепал. зброю, крим. сідла, мідний посуд. У 18–19 ст. набули поширення мідночеканні та литі вироби, прикрашені рос­лин., геом. та епіграф. орнамен­том у техніках гравірування, ти­снення, черні, насічки у поєднанні з мережив. різьбленням.

Крим. майстри до 18 ст. створи­ли своєрідну культуру у ювелір. справі, використовуючи без­ліч технік: карбування, гравірування, штампування, скань, зернь, лиття та мереживну філігрань (набула поширення від 18 ст.). Значну роль відводили прикрасам для одягу, що засвідчувало соц. при­належність їхніх власників. Однак навіть бідні прошарки насе­лення, видаючи заміж дочку, обо­в’язково дарували їй сріб. пояс та ін. ювелірні прикраси. За роки депортації у Криму не залишилося жодного ювеліра. Нині від­родженням традиц. ювелір. спра­ви займаються деякі майстри. У виробах ювеліра А. Асанова та його учнів, майстра І. Аблаєва по-новому розкриваються де­кор. якості скані.

Особливої майстерності крим. татари досягли у каменеобробці. Мист-во різьблення на камені найбільш яскраво проявилося у надгробках. Можна простежити еволюцію кримськотатар. орнаментики: від геом. ро­зеток 14–15 ст. до стилізов. квітк. мотивів із широким використанням каліграфіч. написів у 16–17 ст. і барок. («квітк.») сти­лю у 18–19 ст.

За останні 20 р. у Криму відбулися значні зміни у культур. житті кримчан, пов’язані з відроджен­ням культури кримськотатар. народу. Декор. мист-во крим. та­тар досягло певного рівня розвитку. Цьому сприяла низка фак­торів: спрямованість народу на збереження та примноження культур. традицій влас. етносу (орг-ція майстерень, твор. об’єд­нань, передавання у музеї збережених у період депортації ви­робів мист-ва, створення музеїв татар. нар. культури); розроблення та фінансування програм від­родження культури крим. татар міжнар. ін-тів, діаспор та громад. орг-цій зарубіж. країн; ос­ві­та і підготовка кадрів у галузі профес. декор. мист-ва Крим. інж.-пед. ун-том: 2001 відкрито спеціальність «образотворче та декор.-ужитк. мист-во»; функціо­нування культурно-етногр. цент­рів; самоорганізація кримськотатар. народу у сфері відроджен­ня ремесел, розвитку нац. тради­цій, готовності до культур. іннова­цій. Відродженню декор.-ужитк. мист-ва крим. татар спри­яє крим­ськотатар. діаспора у Туреччині, Німеччині, Румунії, Нідерландах і США, держ. і громад. орг-ції Туреччини та України. Осн. центри декор.-ужитк. мист-ва крим. татар – Сімферополь, Білогірськ, Бахчисарай, Євпаторія, села Со­колине, Дач­не, Суворове.

У сучас. декор. мист-ві однією з найважливіших традицій є утвер­дження свободи творчості, що виражається у формуванні автор. стилів та розмаїття жанр. тематики. Роботам усіх крим. майстрів властиве широке викори­стання традиц. орнаментики, символіки, кольор. палітри. Через інтерпретацію та стилізацію етніч. мотивів митці ведуть актив. пошук сучас. крим. стилю. Вплив на декор. мист-во крим. татар узбец. (під час депортації) та укр. (за останні 20 р.) культур призвів до використання нових технік у вишиванні, кераміці, тканих і текстил. панно, проявився у зміні колориту декор. виробів на більш яскраві та контрастні барви, укрупненні елементів орнаментал. композицій, створенні крупномасштаб. вишитих і комбінов. панно для житл. інтер’єру. Молоді художники використовують етнічні сим­воли зі знач. інтерпретацією їхнього значення, змістового кон­тексту та розміщення на виробах.

У Криму і за його межами відомі килими Г. Абдувелієвої, С. Ба­тирової, С. Еюпової, В. Зейтуллаєвої, З. Мусаєвої, Н. Решатової, А. Усеїнової, Е. Халілової, А. Чауш та М. Чурлу, дивовижна кераміка і мала пластика Ш. Ілья­сова, А. Сеїт-Аметова, Р. Скибіна, Ф. Сеїтхалілова, Р. Якубова, чеканки та ювелірні вироби А. Галімова, різьблення на каме­ні А. Алієва, гобелени та вироби з повсті І. Тесленко, вишу­кані вишивки золотом Д. Галактіонової, Х. Кипчакової, Т. Ключкіної, Е. Му­ратової, Г. Негляден­ко, Е. та А. Ос­манових, Ю. Тулупової та Е. Чал­башової, батики Е. Сеїт-Аметової, різьблені вироби Е. Таймазова.

Літ.: Боданинский У. Памятники крым­скотатарской старины: Эски-Юрт // Но­вый Восток. 1925. № 8–9; Спасская Е. Ю. Татарские вышивки Старокрымского района (по материалам А. М. Петровой) // Изв. восточ. ф-та Азерб. ун-та. Баку, 1926. Т. 1; Боданинский У. Архео­логическое и этнографическое изучение татар в Крыму [Отд. оттиск из Крымплана «Реконструкция нар. хозяй­ства в Крыму». Вып. 11] // Гос. дворец-музей татар. культуры в Бахчисарае. Сф., 1930; Чепурина П. Я. Орнаментное шитье Крыма. Москва; Ленинград, 1938; Домбровский О. И. Фрески средневекового Крыма. К., 1966; Якобсон А. Л. Керамика и керамическое производство средневековой Таврики. Ленинград, 1979; Крымские татары: Каталог коллекций. Ленинград, 1989; Гингз­бург М. Я. Декоративное творчество // Забвению не подлежит (из истории крымскотатарской государственности и Крыма). Казань, 1992; Куртиев Р. Крым­ские татары: этническая история и традиционная культура. Сф., 1998; Пе­тренко Л. В. О техническом виде крым­ского ткачества «тепели» // Вторые крым. искусствовед. чтения. Вопр. тео­рии, истории и критики искусства Кры­ма. Сф., 1998; Раславцева Л. И. Одеж­да крымских татар. Москва, 2000; Заатов И. Крымскотатарское декоратив­но-прикладное и изобразительное искусство. Сф., 2003; Акчурина-Муфтиева Н. М. Декоративно-прикладное искусство крымских татар XV – первой половины XX вв. Сф., 2008; Її ж. Становление и основные тенденции развития современного крымско­татар­ского декоративного искусства (конец ХХ – начало ХХI вв.) // Творчество Бакы Урманче и актуал. проблемы нац. искусства. Казань, 2012; Її ж. Ювелірне мистецтво кримських татар // ОМ. 2013. № 3.

Статтю оновлено: 2014