Кримськотатарське декоративно-ужиткове мистецтво

КРИМСЬКОТАТА́РСЬКЕ ДЕКОРАТИ́ВНО-УЖИТКО́ВЕ МИСТЕ́ЦТВО Декор.-ужитк. мистецтво кримських татар сформувалося й розвивалося на тер. Крим. п-ова, де перетнулися культури народів середземноморсько-чорномор., балкан., сх.-європ. і кавказ. ареа­лів із культурою різноманіт. пле­мен Євразії. Сучасне кримськотатар. мистецтво, успадкувавши багатовікові культурні традиції давнього, ранньосередньовіч. і середньовіч. Криму та зазнавши знач. впливу ранньогрец., іран., візант., золотоордин. тюрк. та іслам. культур, займає особливе місце як тюрко-іслам. за суттю та європ. за формою куль­тура, яка внаслідок різних істор. причин опинилася в оточенні слов’яно-християн. культур. світу. У ньому проявляється наступ­ність етніч. традицій, що зу­мо­вило складність стильової харак­теристики і багатошаровість образ. змісту творів декор.-ужитк. мистецтва. Від прийняття ісламу упродовж тривалого істор. періоду матеріал. культура крим. татар розвивалася у фор­мах орнаментал. творчості і традиц. видах худож. ремесел (художнє оброблення металу, ювелірна справа, кераміка, тка­цтво, вишивка, шиття, різьблення на камені). Напр., кераміка середньовіч. Криму відзначається багатством сюжет. та ор­наментал. мотивів.

У Криму, переважно у прибереж. поселен­нях між Судаком та Алуштою, було розміщено центри з виготовлення амфор для вина (8 ст.). Середньовічна заг.-крим. культу­ра, носіями якої, крім крим. татар, є також караїми, кримча­ки і грекотатари-уруми, стер­ла межу між культурою Зх. та Сх.; цим пояснюється надмір. еклек­тизм кримськотатар. нар. мистецтва. У 13–14 ст. на тер. Криму почало формуватися власне кримсько­татар. мистецтво на іслам. основі: місц. образотворчі форми залучали у нову просторово-часову культуру, що не мало нівелюючого характеру. Найвищого розквіту декор. мистецтво крим. татар досягло у період від 2-ї пол. 15 ст. до кін. 18 ст. Мист­-во орнаменту досягло вершин свого розвитку: різьблене мереживо на гробницях чл. ханського роду, на вишивках звичай. костюмів, на ювелір. орнаментах засвідчили красу й багатство мотивів, гармонійне використання матеріалів. У цей період продовжувалося формування цехових інститутів, що сприяло укріп­ленню та розквіту ремесел, які набули знач. розвитку наприкінці 15 — на поч. 16 ст.

Ознайомлення з кращими традиціями рос. культури відбувалося від кін. 18 ст. до серед. 20 ст., збагачення та зближення татар. ху­дож. світу з європ. класицизмом проявилося в орнаментиці різь­блення на камені, ювелір. мистецтві, розписах інтер’єрів. У серед. 1920-х рр. дешеве фабричне виробництво остаточно витіснило з побуту кустарну продукцію. Піс­ля 1917 побут татар та їхні потреби почали різко змінюватися; зменшилася потреба у виробах розкоші, що стало однією з при­чин кризи худож. нар. творчості. Спрощення побуту призвело до того, що на вироби ручної роботи не було покупців. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. декор.-ужитк. мистецтво крим. татар занепало у зв’язку із соц.-екон. і суспільно-політ. ситуацією, впливом зх.-європ. культури. Майже повністю зникло виробництво холод. зброї, різьблення на камені й дереві; ще зберігалися оброблення шкіри, виробництво мідночекан. посуду, ювелір. виробів; ткацтвом та вишивкою займалися у віддалених р-нах. Декор.-ужитк. мистецтво крим. татар збе­рігало високий мист. рівень та вікові традиції завдяки творчості профес. митців, зокрема ювеліра та зброяра А. Калафатова, майстра худож. вишивки С.-А. Озенбашли, орнаменталіста І. Бораганського, вишивальниць і ткаль А. Ефендієвої, З. Бекірової.

Від кін. 19 ст. вироби кримськотатар. майстрів стали об’єктом вивчення у любителів старовини, колекціонерів і вчених-кримо­знавців. Найбільшою популяр­ністю користувалися колекції О. Бертьє-Делагарда (матеріали з крим. етнографії передав Одес. археол. музею), Таврій. губерн. вченої архів. комісії, при­ват. гімназії М. Свищева (обидві — Сімферополь), етногр. від­ділів ДРМ (С.-Петербург, колекція О. Міллера) та Центр. му­зею на­родознавства (Москва, зі­брання І. Янжула). Основу цих ко­лекцій складали вишивка і тка­цтво, част­ково худож. метал, юве­лірні вироби; найменше пре­д­ставлені кераміка, різьблення на камені та дереві. Перший дослідник кримськотатар. орнаменту — ет­но­граф Н. Харузін (1880–90-і рр.). У 1920-х рр. розпочато системат. збір усіх видів ужитк. мистецтва крим. татар. Центром вивчення матеріал. культури народу став Бахчисарай. палац-музей (нині у складі Бахчисарай. істор.-архіт. заповідника). Ін. центром з вивчення мистецтва крим. татар був Сх. музей у м. Ялта (знаходився у палаці еміра Бухарсько­го). Його дир. Я. Кемаль підготував кн. «Документальная исто­рия цехов в Крымском ханстве». В Євпаторій. етногр. музеї (дир. П. Чепуріна) вивчали мистецтво караїмів та степових крим. татар. Проте загалом декор.-ужитк. мистецтво крим. татар досліджено недостатньо. «Червоний» і «білий» терор 1918–21, організов. штучно масовий голод 1921–22 завдали серйоз. шкоди традиц. нар. промислам. Центром нац. кустар. промисловості у Криму було м. Бахчисарай, де у 1920–30-і рр. діяв Кустарно-пром. технікум на­родів Сходу (згодом Крим. обл. татар. худож.-пром. школа) з навч. майстернями: килимоткац., вишивал., хім.-фарбувал. та тес­ляр­ською. Опубл. кілька дослідж. У. Боданінського про промисли крим. татар., крим. арх-ру, археологію, етнографію. Завдяки його зусиллям експонати крим­ськотатар. нар. мистецтва (чол. та жін. костюми, чеканки, вишивки) було представлено 1925 на Між­нар. виставці декор. мистецтва і промисловості у Парижі та відзначено сріб. медаллю, 1927 — на Всесоюз. виставці у Москві.

У 1930-і рр. у Криму створ. різноманітні худож.-кустарні артілі, що займалися вишивкою та шит­тям на експорт. У м. Бахчисарай засн. першу кооп. артіль кримськотатар. нар. вишивки «Ильк адым» («Перший крок», 1930; інструктор — нар. майстриня Е. Ман­сурська), гончарну артіль «Илери» («Вперед»); у м. Єв­паторія — худож.-кустарну артіль «Эски орьнек» («Старовин. візерунок», 1930; під керівництвом П. Чепуріної; 1935 у Держ. музеї сх. культур у Москві проведено виставку крим. тканин і вишивок).

У 1930-і рр. друкували епізодичні описи культури крим. татар, зроблені нім., франц., араб., турец., польс., рос., литов., гол­ланд., італ. авторами, які відвідали Крим у періоди існування Крим. ханства та після завоювання його Росією. Це були переважно фрагментарні дослідж. про окремі види декор. мистецтва, написані дипломатами, мандрів­никами, істориками та географами. Про окремі види мистецтва крим. татар у різний час видава­ли також праці рос. і рад. учених, зокрема І. Бороздіна, М. Гінзбурга, С. Ізідинової, Б. Куфтіна, П. Нікольського, О. Полканова, Л. Рославцевої, Е. Торчинської, П. Чепуріної. Під час репресій 1928 і 1937–38 знищено інтелект. еліту народу, у результаті примус. депортації 1944 крим. татар позбавлено батьківщини й піддано дисперсій. розселенню; багатолітня дискримінація народу, знищені й забуті державою культурні досягнення при­звели до трагіч. і незворот. для нац. культури та мистецтва втрат. Від 1944 почався тривалий період замовчування, коли дослідж. не тільки не друкували, а й забороняли вивчати мистецтво крим. татар.

Від 1990-х рр. починається масове повернення кримськотатар. народу на рідну землю, етап від­родження кримськотатар. культури загалом і декор.-ужитк. мистецтва зокрема, що набуло осо­бливої значимості для самоіден­тифікації народу в сучас. світі. З’явилася можливість ґрунтовно й комплексно вивчати кримськотатар. декор.-ужитк. мистецтво з врахуванням етніч. історії народу, багатовікових традицій роз­витку його культури. У масштаб. пр. «Искусство татарского Кры­ма» С. Червонної (Москва, 1995) на широкому істор. тлі подано огляд мистецтва Крим. п-ова від первіс. суспільства, висвітлено осн. етапи розвитку мистецтва крим. татар; аналіз мистецтва 20 ст. викладено конспективно. Пробле­ми сучас. кримськотатар. мистецтва почали порушувати у пресі віт­чизн. мистецтвознавці та журна­лісти Г. Абієва, А. Асанов, С. Зі­яді­нова, Е. Куртсеїтова-Черкезова, М. Меджитова, Л. Міліна, З. Німетуллаєва, Л. Таїрова, Г. Усе­їнова та ін. У зв’язку з новим ета­пом в історії кримськотатар. на­роду виникли можливість та не­обхідність глибокого вивчення традицій кримськотатар. декор.-ужитк. мистецтва, введення у наук. обіг широкого кола раніше невідомих пам’яток; виявлення осн. видів нар. творчості (художня об­робка металу, дерева, каменю; кераміка; дрібна пластика, нар. архітектура малих форм; золоте орна­ментал. шиття; візерунчасте мереживо; ти­снення та аплікація на шкірі, повсті; художнє ткацтво; го­белени; ворсове і безворсове килимарство; інкруста­ція). Твори декор.-ужитк. мистецтва крим. татар — невід’ємна частина нац. нар. культури, пов’язана з історією, етногенезом, світоглядом, умовами праці, побутом, традиціями, звичаями, обрядами, фольклором.

Збережені у Кримськотатарському музеї мистецтв, Моск. музеї декор.-ужитк. мистецтва, Рос. етногр. музеї (С.-Петербург), витвори декор.-ужитк. мистецтва крим. татар засвідчують їхню неперевершену майстерність та високу художню цінність. Декор.-ужитк. мистецтво крим. татар 15 — 1-ї пол. 20 ст. — яскраве художнє явище у культурі; воно пов’язане з побутом народу, декором ексте­р’єру житла, одягом, взуттям. Це багатство виражається через орнамент і використання над­звичайно стриманого колориту майже до кін. 19 ст. Дійшли відомості про те, що у 14 — на поч. 15 ст. у Криму в кочових поселеннях діяли цехи ремісників, які виготовляли повсті та килими; у 17 ст. — у м. Кафа (нині Феодосія) цехи ремісників-виробників молитов. килимків. Від 18 ст. до серед. 19 ст. у Криму виготовляли безворсові килими високої тех. та худож. якості. Найбільш традиц. і давнім є ви­роб-во повсті (застеляли підло­ги, чіпляли на стінах у житлах осідлих татар). Однотонну та кольор. повсть, прикрашену аплі­кацією, набиванням чи вишивкою, використовували для накривання лежанок, підлог у мечетях, з неї шили плащі, шапки. Гірські та степові татари застосовували грубе сукно чорного і бурого кольорів для пошиття гол. уборів, коротких курток, ві­зерунчастих жилетів, штанів та взуття. Речі із сукна прикрашали набиванням чи вишивкою. У Криму виробляли ворсові килими. Ткацтво і шиття у татар відіграли величезну роль як домашні заняття і промисли. Найбільший розквіт технології крим­ськотатар. домаш. ручного і ре­місн. ткацтва припадає на 18 — поч. 19 ст. За складністю виготовлення тканини поділяли на просте полотно і 4 види візерун­частого ткацтва. Прості полотна (вибілені чи кремового відтінку, м’які й тонкі) використовували для виготовлення традиц. жін. гол. покривал, весіл. чол. поясів, скатертин, рушників, занавісок тощо. Особливо варто відзначити орнаментацію покривал го­лови (марама) з тонкого полотна. Широке застосування такого орнаменту в оформленні предметів побуту і частково одягу, багатство і художня виразність узорів засвідчують глибокі традиції цієї техніки ткацтва серед крим. татар. Зразком доверше­ного орнаментал. двосторон. ткацтва є закладне (кибриз); справж. його майстринями були жінки з гірського та Пд. берега Криму. Особливої виразності у цій техніці досягли в орнаментації декор. рушників (иджияр), візерунки яких вирізняються урочистістю та монументальністю. Однак уже на поч. 20 ст. візерунчасте ткацтво зник­ло з побуту, не набувши належ. розвитку.

Зразки вишивки крим. татар у музеях засвідчують не лише їхнє поширення у побуті, а й значну художню цінність. Вишивкою пе­реважно прикрашали предмети побут. призначення, більшість яких пов’язана зі своєрід. офор­мленням інтер’єру житла. У кос­тюм. комплексі вишивка була привілеєм жін. одягу. Її виконували на сукнях, фартухах, нарукавниках, гол. уборах, взутті. У чол. одязі розшивали узорами гол. убори, весіл. пояси та сорочки. Найбільш характерними для Криму є двосторонні вишивки: глуха гладь без поперед. настилу (татар ішлеме), рахунк. вишивка (есап ішлеме) і вишив­ка із застосуваннями плоских, вузьких посріблених чи позолочених пластинок (теллі). Одностороння вишивка — високе шиття золотом або сріблом за поперед. настилом (михлама), вишивка золотими, сріб., шовк. шнурками (букме) і тамбуром (каснак). Художню вишивку доповнювали аплікацією, бісером, перлами, дорогоцін. камінням. Особливість двосторон. татар. гладі та рахунк. вишивки — у точній лічбі ниток матеріалу на основі та дотриманні напряму стібків. Вишивки, виконані цими швами, мають особливо ошат. вигляд, на них важко відрізнити «лице» від «вивороту». Таке виконання зумовлене застосуван­ням виробів, на яких вишивку видно з обох сторін. Односторонню вишивку золотими та сріб. нитками за поперед. настилом (високе шиття) виконували на щільних тканинах: сукні, оксамиті, атласі або шкірі. Рядки стібків метал. нитками у різних напрямах створюють гру блискучих штрихів, розбиваючи рядочками, зиґзаґами, ромбами, трикутниками площини орнамен­тал. фігур. У часи Крим. ханства золотим шиттям розшивали ча­праки для коней, похідні намети ханів, деякі предмети військ. вжитку, одяг хана і придвір. знаті, настінні килимки із цитатами з Корану, великі подушки для дива­нів хан. палацу. Оскільки вико­нання таких громіздких пред­метів потребувало сили й витривалості, цим займалися чоловіки-вишивальники у спец. цехах. Із падінням ханства цехи розпалися, у домаш. умовах жін­ки продовжували застосовувати високе шиття для невеликих ре­чей.

Крим. ремісники досягали найвищої досконалості у якості виробів із металу та шкіри, вовни й дерева; багато з них вважали справж. творами мистецтва. Вироби з металу у крим. татар ви­готовляли переважно у ремісн. майстернях. Уже у 15 ст. застосовували майже всі способи об­роблення: карбування, гравірування, мереживне різьблення та ін. Із поширенням зброї по­в’язані золочіння та посріблення кольор. металів. Виготовлення орнаментов. зброї найбільшого розквіту досягло у 17–18 ст., було відомим у всьому світі. Крим був виробником та експортером худож. металу, ювелір. виробів, килимів, шкіри. Особливий попит у Європі був на ножі та кинджали з інкрустов. ру­ків’ями, золотою чи сріб. насічками, вогнепал. зброю, крим. сідла, мідний посуд. У 18–19 ст. набули поширення мідночеканні та литі вироби, прикрашені рос­лин., геом. та епіграф. орнамен­том у техніках гравірування, ти­снення, черні, насічки у поєднанні з мережив. різьбленням.

Крим. майстри до 18 ст. створи­ли своєрідну культуру у ювелір. справі, використовуючи без­ліч технік: карбування, гравірування, штампування, скань, зернь, лиття та мереживну філігрань (набула поширення від 18 ст.). Значну роль відводили прикрасам для одягу, що засвідчувало соц. при­належність їхніх власників. Однак навіть бідні прошарки насе­лення, видаючи заміж дочку, обо­в’язково дарували їй сріб. пояс та ін. ювелірні прикраси. За роки депортації у Криму не залишилося жодного ювеліра. Нині від­родженням традиц. ювелір. спра­ви займаються деякі майстри. У виробах ювеліра А. Асанова та його учнів, майстра І. Аблаєва по-новому розкриваються де­кор. якості скані.

Особливої майстерності крим. татари досягли у каменеобробці. Мистецтво різьблення на камені найбільш яскраво проявилося у надгробках. Можна простежити еволюцію кримськотатар. орнаментики: від геом. ро­зеток 14–15 ст. до стилізов. квітк. мотивів із широким використанням каліграфіч. написів у 16–17 ст. і барок. («квітк.») сти­лю у 18–19 ст.

За останні 20 р. у Криму відбулися значні зміни у культур. житті кримчан, пов’язані з відроджен­ням культури кримськотатар. народу. Декор. мистецтво крим. та­тар досягло певного рівня розвитку. Цьому сприяла низка фак­торів: спрямованість народу на збереження та примноження культур. традицій влас. етносу (організація майстерень, твор. об’єд­нань, передавання у музеї збережених у період депортації ви­робів мистецтва, створення музеїв татар. нар. культури); розроблення та фінансування програм від­родження культури крим. татар міжнар. інститутів, діаспор та громад. організацій зарубіж. країн; ос­ві­та і підготовка кадрів у галузі профес. декор. мистецтва Крим. інж.-пед. університетом: 2001 відкрито спеціальність «образотворче та декор.-ужитк. мистецтво»; функціо­нування культурно-етногр. цент­рів; самоорганізація кримськотатар. народу у сфері відроджен­ня ремесел, розвитку нац. тради­цій, готовності до культур. іннова­цій. Відродженню декор.-ужитк. мистецтва крим. татар спри­яє крим­ськотатар. діаспора у Туреччині, Німеччині, Румунії, Нідерландах і США, держ. і громад. організації Туреччини та України. Осн. центри декор.-ужитк. мистецтва крим. татар — Сімферополь, Білогірськ, Бахчисарай, Євпаторія, села Со­колине, Дач­не, Суворове.

У сучас. декор. мистецтві однією з найважливіших традицій є утвер­дження свободи творчості, що виражається у формуванні автор. стилів та розмаїття жанр. тематики. Роботам усіх крим. майстрів властиве широке викори­стання традиц. орнаментики, символіки, кольор. палітри. Через інтерпретацію та стилізацію етніч. мотивів митці ведуть актив. пошук сучас. крим. стилю. Вплив на декор. мистецтво крим. татар узбец. (під час депортації) та укр. (за останні 20 р.) культур призвів до використання нових технік у вишиванні, кераміці, тканих і текстил. панно, проявився у зміні колориту декор. виробів на більш яскраві та контрастні барви, укрупненні елементів орнаментал. композицій, створенні крупномасштаб. вишитих і комбінов. панно для житл. інтер’єру. Молоді художники використовують етнічні сим­воли зі знач. інтерпретацією їхнього значення, змістового кон­тексту та розміщення на виробах.

У Криму і за його межами відомі килими Г. Абдувелієвої, С. Ба­тирової, С. Еюпової, В. Зейтуллаєвої, З. Мусаєвої, Н. Решатової, А. Усеїнової, Е. Халілової, А. Чауш та М. Чурлу, дивовижна кераміка і мала пластика Ш. Ілья­сова, А. Сеїт-Аметова, Р. Скибіна, Ф. Сеїтхалілова, Р. Якубова, чеканки та ювелірні вироби А. Галімова, різьблення на каме­ні А. Алієва, гобелени та вироби з повсті І. Тесленко, вишу­кані вишивки золотом Д. Галактіонової, Х. Кипчакової, Т. Ключкіної, Е. Му­ратової, Г. Негляден­ко, Е. та А. Ос­манових, Ю. Тулупової та Е. Чал­башової, батики Е. Сеїт-Аметової, різьблені вироби Е. Таймазова.

Рекомендована література

1. Боданинский У. Памятники крым­скотатарской старины: Эски-Юрт // Но­вый Восток. 1925. № 8–9;
   Google Scholar Internet
2. Спасская Е. Ю. Татарские вышивки Старокрымского района (по материалам А. М. Петровой) // Изв. восточ. ф-та Азерб. університета. Баку, 1926. Т. 1;
   Google Scholar Internet
3. Боданинский У. Архео­логическое и этнографическое изучение татар в Крыму [Отд. оттиск из Крымплана «Реконструкция нар. хозяй­ства в Крыму». Вып. 11] // Гос. дворец-музей татар. культуры в Бахчисарае. Сф., 1930;
   Google Scholar Internet
4. Чепурина П. Я. Орнаментное шитье Крыма. Москва; Ленинград, 1938;
   Google Scholar Internet
5. Домбровский О. И. Фрески средневекового Крыма. К., 1966;
   Google Scholar Internet
6. Якобсон А. Л. Керамика и керамическое производство средневековой Таврики. Ленинград, 1979;
   Google Scholar Internet
7. Крымские татары: Каталог коллекций. Ленинград, 1989;
   Google Scholar Internet
8. Гингз­бург М. Я. Декоративное творчество // Забвению не подлежит (из истории крымскотатарской государственности и Крыма). Казань, 1992;
   Google Scholar Internet
9. Куртиев Р. Крым­ские татары: этническая история и традиционная культура. Сф., 1998;
   Google Scholar Internet
10. Пе­тренко Л. В. О техническом виде крым­ского ткачества «тепели» // Вторые крым. искусствовед. чтения. Вопр. тео­рии, истории и критики искусства Кры­ма. Сф., 1998;
    Google Scholar Internet
11. Раславцева Л. И. Одеж­да крымских татар. Москва, 2000;
    Google Scholar Internet
12. Заатов И. Крымскотатарское декоратив­но-прикладное и изобразительное искусство. Сф., 2003;
    Google Scholar Internet
13. Акчурина-Муфтиева Н. М. Декоративно-прикладное искусство крымских татар XV — первой половины XX вв. Сф., 2008;
    Google Scholar Internet
14. Її ж. Становление и основные тенденции развития современного крымско­татар­ского декоративного искусства (конец ХХ — начало ХХI вв.) // Творчество Бакы Урманче и актуал. проблемы нац. искусства. Казань, 2012;
    Google Scholar Internet
15. Її ж. Ювелірне мистецтво кримських татар // ОМ. 2013. № 3.
    Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю