Задерацький Всеволод Всеволодович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Задерацький Всеволод Всеволодович

ЗАДЕРА́ЦЬКИЙ Всеволод Всеволодович (09. 06. 1935, м. Ярославль, РФ) – музикознавець, музично-громадський діяч, педагог. Син В. Задерацького. Д-р мистецтвознавства (1985). Засл. діяч мист-в РФ (1999). Держ. премія РФ (2003). Зарубіж. чл. НСКУ (1968), чл. СК РФ (1962). Закін. істор.-теор. (1958; кл. А. Солтиса, А. Котляревського) та фортепіан. (1959; кл. Т. Маєрського) ф-ти Львів. консерваторії, аспірантуру при Моск. консерваторії (1965; кер. В. Протопопов). 1958–61 – викл. Львів. спеціаліз. муз. школи, 1961–63 – Новосибір. (РФ), 1968–80 – Київ. (від 1978 – проректор з наук. роботи) консерваторій. Від 1980 – у Моск. консерваторії: декан теор.-композитор. ф-ту, від 1987 – проф. каф. композиції. Вивчає проблеми симфонізму, поліфонії, лексики у музиці 20 ст.; творчість В. Бібика, П. Гіндеміта, Л. Дичко, В. П. Задерацького, Ю. Іщенка, І. Карабиця, Л. Колодуба, Г. Ляшенка, В. Сильвестрова, М. Скорика, Є. Станковича, Д. Шостаковича, А. Штогаренка. 1980–86 – голова Комісії музикознавства і критики СК СРСР, від 1990 – заст. голови СК РФ. У період роботи в Україні активно виступав як критик і муз. публіцист. У Росії в 1980–90-х рр. – один з дир. проекту ЮНЕСКО «Всесвітня історія музики – музика в житті людини», 1982–91 – худож. експерт від СРСР з орг-ції фестивалів, присвяч. творчості Д. Шостаковича й С. Прокоф’єва. 1991 започаткував у Росії практику пересув. муз. академій (упродовж 17 р. у 50-ти містах Росії засн. муз. академії). Популяризує в Росії творчість І. Карабиця, В. Сильвестрова, М. Скорика, Є. Станковича та ін. Серед учнів – Л. Кияновська, В. Москаленко.

Пр.: Полифония как принцип развития в сонатной форме Шостаковича и Хиндемита // Вопр. муз. формы. Москва, 1967. Вып. 1; Полифония в инструментальных произведениях Д. Шостаковича. Москва, 1969 (укр. мовою – К., 1969); Про природу і спрямованість новаторського пошуку в сучасній музиці // Сучасна музика. К., 1973. Вип. 1 (співавт.); О новом в украинском музыкальном творчестве // Творчество. Москва, 1976; Комунікативність музики: діалектика традицій та новаторства // Музика. 1978. № 1; Музыкальная форма. Москва, 1995. Вып. 1; Про природу та історичну функцію стилю Мирослава Скорика // Мирослав Скорик: Зб. ст. Л., 1999; На пути к новому контуру культуры // Муз. искусство сегодня. Новые взгляды и наблюдения. Москва, 2004.

В. В. Кузик

Стаття оновлена: 2010