Задерацький Всеволод Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Задерацький Всеволод Петрович

ЗАДЕРА́ЦЬКИЙ Всеволод Петрович (21. 12. 1891, Рівне – 01. 02. 1953, Львів) – композитор, піаніст, педагог, письменник. Батько В. Задерацького. Чл. СКУ (1946), СК Москви (1932). Учасник 1-ї світ. війни. Закін. юрид. ф-т Моск. ун-ту (1915), Моск. консерваторію (1923; кл. фортепіано Г. Пахульського, К. Кіппа, композиції – С. Василенка, М. Іполитова-Іванова, диригування – О. Орлова). Брав уроки з поліфонії та контрапункту у С. Танєєва. Від 1920 (з перервою) – викл. Рязан. муз. уч-ща (Росія). 1921 та 1926 перебував під арештом. 1929–34 – диригент при Всесоюз. ком-ті радіомовлення в Москві; 1934–37 – викл. Ярослав. муз. уч-ща (РФ). 1937 заарешт. втретє (причиною арешту стали «антирад. висловлювання», серед яких було твердження про те, що муз. життя в Україні інтенсивніше за ярославське), засудж. до 10 р. ув’язнення. Покарання відбував у Магадан. обл. (РФ), де 1939 разом із засудж. музикантами заснував Магадан. філармонію й симф. оркестр. 1940 звільн. за амністією, повернувся до Ярославля. Під час 2-ї світ. війни перебував у Казахстані. 1944 – худож. кер. Краснодар. філармонії (РФ). 1945–49 (з перервою) – викл. Житомир. муз. уч-ща, 1949–53 – Львів. консерваторії. Серед учнів – В. Васіна-Ґроссман, К. Птиця. Творчий доробок композитора вирізняється тяжінням до поліфонічності, використанням засобів романт. та імпресіоніст. лексики. Більшість його творів знищено під час обшуків та арештів. Здійснив низку записів на фірмі «Мелодія». Серед літ. творів З. – драма «Лихолетье» (1934), роман «Человек идет по эпохе» (1942–43, незаверш.), драма «Марсианин» і фарс-памфлет «Оранжевое счастье» (обидва – 1947–48; усі – неопубл.).

Тв.: опери – «Кров і вугілля» (1931), «Валенсіанська вдова» (за комедією Лопе де Веґи, 1934; 2-а ред. – 1950); для симф. оркестру – симф. «Фундамент» (1933), Симф. № 1 (1951); Камерна симф. для 9-ти музикантів (1940); для струн. оркестру – «Лірична симфонієта» (1932); для домри з оркестром – Концерт (1947, на укр. нар. теми); для хору з оркестром – «Реквієм» (1932); Сюїта на укр. нар. тексти (1950); хор. поема «Косенкові» (1948); для фортепіано – Сонати № 1–5 (1928–41), Сюїта (у 9-ти ч., 1944), цикли «Мікроби лірики» (1929), «Порцелянові чашки» (1930), «24 прелюдії та фуги» (1937–38), «Східний альбом» (1940), «Легенди» (1944); вокал. цикли; романси; музика до театр. вистав.

Літ.: Клин В. Знайомство з творчістю В. П. Задерацького // Музика. 1972. № 4; Мирошниченко С. Тематическая «аура» в полифонических произведениях В. П. Задерацкого // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2000. Вип. 28; Лукашенко Н. Всеволод Петрович Задерацький: Парадокси життя та творчості // Там само. 2004. Вип. 37; Будз М. Композитор В. Задерацький // Musika humana. 2005. № 2; Задерацкий В. В. Per aspera… Москва, 2009.

В. В. Задерацький

Стаття оновлена: 2010