Задов Лев Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Задов Лев  Миколайович

ЗА́ДОВ Лев Миколайович (11, за ін. даними – 14. 04. 1893, колонія Весела Олександрів. пов. Катеринослав. губ. – 25. 09. 1938) – учасник повстанського руху. Також відомий під прізвищем Зіньковський. 1900 разом із родиною переїхав до м. Юзівка (нині Донецьк). Навч. у хедері, працював на вироб-ві. Приєднався до анархістів. 1913 за участь у зброй. нападах з метою вилучення коштів для рев. діяльності засудж. до 8-ми р. каторги. Ув’язнений у тюрмах Бахмута (нині м. Артемівськ Донец. обл.), Катеринослава (нині Дніпропетровськ), Луганська. Після Лютн. революції 1917 звільнений за амністією. На поч. 1918 вступив до Червоної армії, воював із нім. і козачими частинами на Донбасі й у РФ. У серпні того ж року штабом більшов. Пд. фронту відправлений в Україну для ведення підпіл. роботи у тилу нім. військ. Вступив до повстан. армії Н. Махна, де був пом. ком-ра полку, нач. контррозвідки 1-го Донец. корпусу, комендантом Крим. групи (під час спільних із Червоною армією бойових дій проти білогвард. військ генерала П. Врангеля у Криму). У серпні 1921 забезпечив відступ Н. Махна на тер. Румунії. На еміграції мешкав у Бухаресті, згодом працював на сезон. роботах. 1924 погодився на співпрацю з румун. розвідкою і на чолі диверс. групи перейшов кордон з УСРР, однак добровільно здався представникам влади й був прийнятий на службу в органи держ. безпеки: 1924–25 – співроб. Харків., 1925–37 – Одес. упр. НКВС (іноз. відділи). Брав особисту участь в операціях проти емігрант. орг-цій і румун. розвідки, затриманні диверсантів (відзначений преміями та іменною вогнепал. зброєю). 4 вересня 1937 заарешт., 25 вересня 1938 за звинуваченнями у створенні в Одесі підпіл. махнов. центру, співпраці з іноз. розвідками й контрабанді засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1990.

Літ.: Оппоков В. Лев Задов: смерть от бескорыстия (повесть о махновце-чекисте). Петрозаводск, 1994; Абрамов В. Евреи в КГБ. Палачи и жертвы. Москва, 2005.

В. В. Дроздов

Стаття оновлена: 2010