Задор Дезидерій Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Задор Дезидерій Євгенович

ЗА́ДОР Дезидерій Євгенович (20. 10. 1912, Ужгород – 16. 09. 1985, Львів, похов. в Ужгороді) – піаніст, диригент, композитор, фольклорист, педагог. Засл. діяч мист-в УРСР (1972). Чл. СКУ (1948). Лауреат Міжнар. радіоконкурсу піаністів ім. Ф. Шопена (Прага, 1937, 2-а премія). Навч. у Карловому ун-ті (1932–38), закін. Консерваторію (1934; кл. фортепіано Р. Курц, компози-ції – Я. Кржічки, диригування – В. Талика) та Школу майстрів при ній (1938; кл. фортепіано В. Курца, композиції – В. Новака; усі – Прага). 1936–38 – референт з питань фольклору Підкарпат. Русі Етногр. відділу при Мін-ві освіти у Празі. Від 1938 – викл. музики в навч. закладах Закарпаття, зокрема 1945–63 – Ужгород. муз. уч-ща (1946–49 – його дир.). Водночас 1954–63 – худож. кер. Закарп. філармонії. 1963–85 – викл. (від 1978 – проф.) Львів. консерваторії. Автор зб. «Народні пісні підкарпатських русинів» (ч. 1, Уж., 1944; 1992, співавт.).

Тв.: вокал.-симф. – кантата «Карпати» (сл. Ю. Гойди, 1959), «Балада про героя» (сл. П. Скунця, 1971), цикл «Біля колиски» (1972); вокал.-інструм. цикл обробок укр. нар. пісень Закарпаття (1973); для симф. оркестру – поема «Верховина» (1971), «Карпатська рапсодія» (1974); для фортепіано з оркестром – Концерт (1965); для цимбалів і оркестру – Концерт (1982); для струн. тріо – «Полонинські картинки» (1971); для фортепіано – «Закарпатська сюїта» (1949), Соната (1960); для флейти з фортепіано – Соната (1984); для хору без супроводу – «Віночок українських народних пісень» (1978); хори на сл. І. Франка, Ю. Гойди та ін.; романси, пісні, обробки нар. пісень; музика до театр. вистав.

Літ.: Кос-Анатольський А. Співець Закарпаття // Музика. 1972. № 4; Янівський Б. Я мав учителя // КіЖ. 1987, 29 листоп.; Рак Я. П. Творчий портрет Дезидерія Євгеновича Задора. Уж., 1997; Боніславський Т. Карпатська кантата (Дезидерій Задор. Життя і творчість). Уж.; Будапешт, 1998 (угор. мовою); Професійна музична культура Закарпаття: Етапи становлення. Уж., 2005. Вип. 1.

З. Лабанців-Попко

Стаття оновлена: 2010