ЗАДО́РНОВ Микола Па­влович (Задорнов Николай Па­влович; 22. 11 (05. 12). 1909, м. Пенза, Росія — 18. 09. 1992, Риґа) — російський прозаїк. Сталінcька премія (1952). Отримав середню освіту. Працював актором, реж. у театрах Сибіру та Уралу (РФ). Від 1935 — журналіст. Від 1946 мешкав у Ризі. Автор романів про освоє­н­ня рос. пере­селенцями Сибіру і Далекого Сходу у 19 ст. («Амур-батюшка», кн. 1–2, 1941–46; «Золотая лихорадка», 1969; 2009), про подорожі Тихим океаном («Цунами», 1971; «Симода», 1975; «Хэда», 1979; «Гонконг», 1982; «Владычица морей», 1989; 2010), з життя нанайців («Далекий край», кн. 1–2, 1946–49; 2009); трилогії про адмірала Г. Невельського («К океану», 1949; «Первое открытие», оста­н­ня ред. — 1969; «Капитан Невельской», кн. 1–2, 1956–58; вид. під єдиною на­звою «Война за океан», кн. 1–3, 1960–62), у перших двох романах якої зга­дано факти з історії рев. руху в Україні, Кирило-Мефодіїв. братства, з життя Т. Шевченка. Окремі твори З. українською мовою пере­клав В. Грунічев.