Задорнов Микола Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Задорнов Микола Павлович

ЗАДО́РНОВ Микола Павлович (Задорнов Николай Павлович; 22. 11 (05. 12). 1909, м. Пенза, Росія – 18. 09. 1992, Риґа) – російський прозаїк. Сталін. премія (1952). Отримав середню освіту. Працював актором, реж. у театрах Сибіру та Уралу (РФ). Від 1935 – журналіст. Від 1946 мешкав у Ризі. Автор романів про освоєння рос. переселенцями Сибіру і Далекого Сходу у 19 ст. («Амур-батюшка», кн. 1–2, 1941–46; «Золотая лихорадка», 1969; 2009), про подорожі Тихим океаном («Цунами», 1971; «Симода», 1975; «Хэда», 1979; «Гонконг», 1982; «Владычица морей», 1989; 2010), з життя нанайців («Далекий край», кн. 1–2, 1946–49; 2009); трилогії про адмірала Г. Невельського («К океану», 1949; «Первое открытие», остання ред. – 1969; «Капитан Невельской», кн. 1–2, 1956–58; вид. під єдиною назвою «Война за океан», кн. 1–3, 1960–62), у перших двох романах якої згадано факти з історії рев. руху в Україні, Кирило-Мефодіїв. братства, з життя Т. Шевченка. Окремі твори З. укр. мовою переклав В. Грунічев.

Тв.: Собрание сочинений: В 6 т. Москва, 1977–79; укр. перекл. – Амур-батечко. К., 1956; Далекий край. До океану: Романи. К., 1957.

Літ.: Зорин М. Дороги истории: О творчестве Н. П. Задорнова. Рига, 1960; Гвоздева А. Колокола истории: О творчестве Николая Задорнова. Москва, 1984.

А. М. Колесніченко

Стаття оновлена: 2010