Задорожна Людмила Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Задорожна Людмила Іванівна

ЗАДОРО́ЖНА Людмила Іванівна (14. 05. 1942, с. Скибинці Погребищен. р-ну Вінн. обл.) – живописець і графік. Чл. НСХУ (1979). Закін. Київ. відділення Укр. полігр. ін-ту у Львові (1980; викл. В. Ламах, Ф. Юр’єв). Працювала 1968–80 у Держ. музеї Т. Шевченка (Київ). Відтоді – на твор. роботі. Учасниця всеукр., всесоюз., міжнар. мист. виставок від 1972, від 1996 – міжнар. пресув. виставки галереї «Raum and Cunst» містами США та Іспанії. Персон. – у Києві (1972, 1979, 1996–97, 2000–03, 2007–08), Гамбурзі (Німеччина, 1991). Осн. галузі – живопис, станк. графіка. Авторка пейзажів, натюрмортів, портретів. Використовує елементи імпресіоніст. традиції; деякі полотна вирішено у традиціях нар.-декор. символіки з використанням фантаст. елементів. Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка, Луган. і Черніг. ХМ, Криворіз. (Дніпроп. обл.) та Червоногр. (Львів. обл.) краєзнав. музеях.

Тв.: живопис – серія «Мир землі нашій» (1985); «Той, хто дарує сонце», «Древо життя. Козацькі могили» (обидва – 1968), «Пробудження» (1973), «Бульдонежі» (1991), «Двоє» (1993), «На озері», «Осінній натюрморт» (обидва – 1998), «Осінь», диптих «Реквієм» (усі – 1999), «Захід сонця», «Зимовий настрій» (обидва – 2002), «Літній день» (2004), «Гортензії квітнуть» (2005), «Відчуття літа», «У полоні літа» (обидва – 2006), «Коли душа співає», «Орхідеї» (обидва – 2008), «Соняхи квітнуть», «Пагорби», «Клоун» (усі – 2009); графіка – серія «Самі собі в своїх господах…» (1986); «Радість» (1978), «Дерева, що танцюють» (1986), «Айстри» (1987), «Симфонія у синіх кольорах» (1999), «Букет» (2003), «Котики», «Жовті квіти» (обидва – 2006).

Літ.: Велігоцька Н. Реальне і фантазійне Людмили Задорожної // ОМ. 2005. № 3; Кирпа Г. Володарка чарівного пензля // Наше життя. 2007. № 9; Чуйко Т. У єднанні стихій і міфів // УК. 2009. № 3.

Т. П. Чуйко

Стаття оновлена: 2010