КРИМСЬКОТАТА́РСЬКИЙ ФОЛЬКЛО́Р Усна народна творчість кримських татар, як і інших народів, є культурним на­дба­н­ням поколінь, від­ображає жит­тєвий досвід, пере­моги й поразки, традиції етносу. Кримський фольклор пере­давали з вуст в уста народною мовою. У фольклорі кримських татар зу­стрічаються персонажі загальнотюркського епосу, сюжети й герої, характерні для мусульманських народів, середньовічного християнського населе­н­ня Криму. Кримський фольклор пред­ставлений багатьма жанрами поезії та прози. Часом фольклорні твори виконують під музичний су­провід. Дрібні жанри кримського фольклору — прислівʼя та приказки (аталар сёзлери ве айтым­лар), загадки (тапмаджалар) і скоромовки (тез айтувлар). Виділяють казки (масал­лар): про тварин (айванлар акъкъында), чарівні (тылсымлы), побутові (ичтимаий-турмуш), кумулятивні (кумулятив).

Сюжети кримськотатарських анекдотів (лятифелер) повʼязані з жи­т­тям та діяльністю двох типових образів — Ходжі Насред­діна, імʼя якого присутнє у фольклорі багатьох народів Сходу, та Ахмет-Ахая, який ві­домий тільки у кримськотатарській усній творчості. Частівки кримських татар — чынъ, мане: перший термін поширений у степовому, другий — у гірському середовищах кримських татар; чынъ виконували молоді люди без музичного акомпанементу; мане — одиночно або в групі, часто з музичним су­проводом. Ногайські беїти (ногъай бейит­лери) — поширена серед степових кримських татар віршована форма, двовірш; присвячені ліричній тематиці, порушують про­блеми життя та побуту кочового народу. Народні пісні (халкъ йырлары) кримських татар поділяють на групи: побутові (ліричні, трудові, святкові, весільні, пастуші, жартівливі), історичні та військові (напр., «Шомпол», «Порт-Артур»), колискові (айнени, бешик йыр­лары) і дитячі (балалар йыр­ла­ры). Епос кримських татар (де­стан) — героїчні оповіді «Чорабатыр», «Кёр оглу», де оспівано по­двиги богатирів, які захищали інтереси трудового народу; також є епоси, де від­ображено лірико-романтичну тематику («Таир ве Зоре»). Легенди (эфсане) — один із найбільш популярних фольклорних жанрів кримських татар. В основі кримськотатарських легенд і пере­казів — фантастичні образи та сюжети, навіяні загадковими контурами скель та глибоких, порослих лісом, ущелин, таємничих печер (легенди про Аюдаг, гора Кіш­ка, Демерджі-Кая). Значну увагу у легендах приділено образам дівчини та жінки («Арзы къыз», «Джанике из Къыркъ Ора»). Давнішими та малови­вченими жанрами кримського фольклору є побажа­н­ня (алгъ­ыш) і прокля­т­тя (къаргъыш), походже­н­ня яких повʼязане з уявле­н­нями та вірува­н­нями людей, зумовленими давніми звичаями, традиціями, обрядами.

Першим до кримського фольклору звернувся О. Пуш­кін, який в основу поеми «Бахчисарайский фонтан» поклав легенду про Фонтан сліз. Частина дослідників та мандрівників фіксували у дорожніх замітках зразки усної народної творчості кримських татар. Серед перших збирачів та видавців кримського фольклору — В. Кондаракі, який у досліджен­ні «Универсальное описание Крыма» (Санкт-Пе­тербург, 1875, томи 1–13), «В память столетия Крыма» (Мо­сква, 1883, томи 1–10) навів текс­ти казок і легенд. Легенди кримських татар захопили історика, археолога, палео­графа Н. Маркса, який від місцевих жителів записав 36 легенд, обробив їх та уклав збірку «Легенды Крыма» (Москва, 1913, том 1; 1914, том 2; Одеса, 1917, том 3). В. Філоненко опублікував «Загад­ки крымских татар» (Сімферополь, 1926). Цікаве зі­бра­н­ня міфів та легенд кримських татар на­друковано 1927 у Ленін­граді (нині Санкт-Пе­тер­бург). 1930 у московському видавництві «Физ­куль­ту­ра и туризм» ви­дано збірку «Сказки, легенды и пре­дания Крыма» А. Кончевського.

Спробу наукового зі­бра­н­ня та ви­да­н­ня російською мовою кримськотатарських казок і легенд здійснили 1934 спів­робітники Алупкинського палацово-паркового комплексу під керівництвом директора Я. Бірзгала. Упродовж року екс­педиція на Пів­ден­ному березі Криму записала понад 100 текс­тів. 1936 у Сімферо­полі на­друковано 1-й збірник «Сказ­ки и легенды татар Крыма» (21 казка, 3 легенди), 2-й збірник — анекдоти про Ходжу Насред­діна та Ахмет-Ахая. 1959 у Казані опублікували моно­графію «Татарские народ­ные пословицы» Р. Музафарова. Серед сучасних дослідників кримського фольклору — Т. Бекіров, А. Ісмайлова, Ф. Сеферова. Усну народну творчість кримських татар ґрунтовно ви­вчають на кафедрі кримськотатарської філології Кримського інженерно-педагогічного і Таврійського університетів (обидва — Сімферополь). Кримський фольклор присвячені моно­графії, наукові стат­ті. Зразки народної творчості вміщено у під­ручниках із кримськотатарської літератури.