ЗАДОРО́ЖНИЙ Іван-Валентин Феодосі­йович (07. 07. 1921, м. Ржищів, нині Київ. обл. — 21. 10. 1988, Київ, похов. у Ржищеві) — живописець, графік і монументаліст. Батько Н. Задорожної. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1995, посмертно). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Член СХУ (1956). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київський художній ін­ститут (1951; викл. К. Єлева, А. Петрицький, О. Шовкуненко). Працював у ньому викл. (1952–55). Від 1946 брав участь у всеукр., всесоюз. та зарубіж. мист. ви­ставках. Персон. — посмертні у Києві (1991, 1993–2002), Ржищеві (2000). Автор живопис. полотен, монум. роз­писів, плакатів, вітражів, різьблень на дереві, гобеленів, скульптур. Працював у «суворому» стилі, реалізмі, неофольклоризмі. Твори глибоко національні, від­значаються пошуками виражал. засобів, утвердже­н­ням поет. етноідеалів, оригінал. композицією, досконалим рисунком, добре згармоні­йов. колір. гамою. За новації З. за­знав пере­слідувань. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Бердян. (Запоріз. обл.), Горлів. (Донец. обл.), Дні­проп., Івано-Фр., Полтав., Сум. ХМ, ДТГ (Москва). 2000 на базі картин. галереї у м. Ржищів від­крито Задорожного І.-В. ім. Музей образотворчого мистецтва, при Нац. університеті «Києво-Могилян. академія» створ. Музей І.-В. Задорожного «Хата».