КРИМСЬКОТАТА́РСЬКОГО НАРО́ДУ Курултай (кримськотатарський Qırım­tatar Milliy Qurultayı, Къырым­татар Мил­лий Къурултайы) — вищий пред­ставницький орган кримських татар. Термін «курултай» має тюркське походже­н­ня, його первісно вживали на позна­че­н­ня політичних і військових ради стародавніх монгольських і тюркських ханів та вождів. Ідея склика­н­ня першого Курултаю кримськотатарського народу виникла на Всекримському мусульманському зʼ­їзді, що від­бувся 25 березня 1917 у Сімферополі за участі 1500 делегатів і обрав Кримсько-мусульмансь­­кий виконавчий комітет. 1–2 жов­­тня 1917 він провів зʼїзд пред­ставників кримськотатарських організацій, на якому вирішено скликати пер­ший Курултай кримськотатарського народу (вибори до нього при­значені на 17 листопада, першу сесію заплановано провести протягом 17 листопада — 2 груд­ня). Згідно з по­становою Кримсько-мусульманського виконавчого комітету, у ви­борах могли брати участь кримські татари, яким виповнилося 20 р. До складу першого Курултаю кримськотатарського народу обра­но 76 делегатів, зокрема 4 жін­ки. Він роз­почав роботу 26 листопада 1917 у ханському палаці в Бахчисараї, засі­да­н­ня продовжувалися до грудня того ж року.

Перший Курултай кримськотатарського народу, який пере­брав усі повноваже­н­ня Кримсько-му­суль­манського виконавчого комітету, проголосив створе­н­ня Кримської Народної Республіки, ухва­лив її Кон­ституцію, державну символіку, проголосив себе Парламентом, головою якого обрано А.-С. Айвазова, головою національного уряду — Н. Челебієва. Більшовицька Росія не ви­знала Кримську Народну Республіку та її уряд. Вже 26 січня 1918 більшовицькі загони із Севастополя пере­йшли в на­ступ проти Кримської Народної Республіки, внаслідок чого кримськотатарський уряд повалено (Н. Челебієва більшовики роз­стріляли 23 лютого 1918). З установле­н­ням більшовицького режиму в Криму 1920 Росія роз­почала планомірний національно-культурний геноцид кримських татар, апогеєм якого стала масова депортація корін­ного народу з Криму 1944. Пере­буваючи за межами батьківщини, кримські татари роз­горнули активну діяльність, спрямовану на національне від­родже­н­ня і від­новле­н­ня народу у всіх його правах.

У пе­ріод радянської окупації національний рух кримських татар не мав єдиного керівного центру, його діяльність координувалася через обласні таємні зʼ­їзди і наради. У 1970–80-і роки у ньому ви­окремилося декілька груп — від поміркованих щодо радянської влади до радикальних, які у жодних формах не спри­ймали окупаційний режим. По­жвавле­н­ня національного руху кримських татар припало на середину 1980-х років, період лібералізації радянського режиму, ві­домий як «пере­будова». 11–12 квітня 1987 у Ташкенті від­булася 1-а Всесоюзна нарада пред­ставників ініціативних груп, що ухвалила зверне­н­ня кримськотатарського народу до генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова з вимогою забезпече­н­ня прав і свобод. Тоді ж з метою ко­ординації діяльності створено Центральну ініціативну групу, офор­мле­н­ня якої як вищого керівного органу національного руху кримських татар за­вершено на 2-й Всесоюзній нараді пред­ставників ініціативних груп 13–14 червня 1987. Центральна ініціативна група мала статус по­стійно діючого кримськотатарського органу на період між всесоюзними нарадами. Проте вже на 5-й Всесоюзній нараді 29 квітня — 2 травня 1989 у м. Янгіюль (Ташкентська обл.) прийнято ріше­н­ня заснувати су­спільно-політичну Організацію кримськотатарського національного руху, яка стала правона­­­ступником Центральної ініціативної групи.

Першим головою Центральної ради Організації кримськотатарського національного руху обраний М. Джемілєв, всі на­ступні форуми, зʼ­їзди і наради цієї організації від­бувалися на історичній батьківщині — у Криму, куди від кінця 1980-х років масово почали повертатися кримські татари. З роз­горта­н­ням національно-визвольних рухів народів СРСР, демократичними зруше­н­нями в су­спільстві по­стала потреба обʼ­єд­на­н­ня су­спільно-політичного руху кримських татар у загальнонаціональний пред­ставницький орган. 8 березня 1990 на засі­дан­ні Центральної ради Організації кримськотатарського національного руху сфор­мовано робочу групу для ви­вче­н­ня можливості склика­н­ня Курултаю кримськотатарського народу, а 23 вересня того ж року від­булися Установчі збори Організаційного комітету з під­готовки Курултаю кримськотатарського народу, які затвердили «Положе­н­ня про організацію виборів делегатів на зʼїзд кримськотатарського народу», що мали від­­бутися як дворівневі. У виборах мали право брати участь усі кримські татари, яким виповнилося 16 років, при цьому виборщиків (1 від 30-ти осіб) обирали від­критим (інколи — таємним) голосува­н­ням, а делегатів зʼ­їзду на конференціях — таємним. Основна мета склика­н­ня Курултаю кримськотатарського народу — виріше­н­ня нагальних питань поверне­н­ня кримських татар у Крим і від­новле­н­ня повноти їхніх національно-політичних прав. В опозицію до Організаційного комітету з під­готовки Курултаю кримськотатарського народу стала нечислен­на група активістів під керівництвом Ю. Осма­нова, ві­дома як Національний рух кримських татар. Вибори, що від­булися во­сени 1990 — навесні 1991, під­несли національну самосві­домість кримських татар у всіх регіонах їхнього прожива­н­ня на території СРСР.

Проведе­н­ня зʼ­їзду при­значене на 26–30 червня 1991 у Криму. Не­зважаючи на спротив радянської влади Криму, завдяки активній позиції кримських татар 26 червня 1991 у Сімферополі від­крилася 1-а се­сія 2-го Курултаю кримськотатарського народу, на яку обрано 255 делегатів. Також надіслано за­проше­н­ня державним органам СРСР і союзних республік, су­спільно-політичним та правозахисним організаціям і ЗМІ. Однак із пред­ставників державних органів на засі­да­н­нях Курултаю кримськотатарського народу були присут­ні лише голова Ради Міністрів УРСР і за­ступник голови Ради Міністрів Криму. Натомість значну увагу до роботи Курултаю кримськотатарського народу виявили як загальносоюзні й українські, так і закордон­ні, насамперед турецькі, ЗМІ. На 1-й сесії 2-го Курултаю кримськотатарського народу об­ра­но Кримськотатарського народу Меджліс (голова — М. Дже­мілєв); ухвалено низку важливих документів, серед яких — Декларація про національний суверенітет кримськотатарського народу, Зверне­н­ня до кримськотатарського народу, мешканців Криму, Президента і Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР, ООН, парламентів і урядів іноземних держав, між­народних організацій, Резолюція про поверне­н­ня кримських татар на бать­ківщину, По­станова про національний прапор і гімн кримськотатарського народу.

У своїй діяльності Курултай кримськотатарського народу послуговується між­народними актами, правовими нормами України та власним регламентом, згідно з яким 250 делегатів Курултаю кримськотатарського народу обирають терміном на 5 років кримські татари та члени їхніх сімей, незалежно від національності, які по­стійно про­живають на території України або є її громадянами. Офіційна мова — крим­ськотатарська. До повноважень Курултаю кримськотатарського народу належить врегулюва­н­ня від­носин у сфері су­спільно-політичного, економічного, культурного життя народу, його сесії скликають не рідше одного разу на 2,5 роки. Третій Курултай обрано 1996, 4-й — 2001, 5-й — 2007, 6-й — 2013.