Кримськотатарського народу Курултай

Визначення і загальна характеристика

КРИМСЬКОТАТА́РСЬКОГО НАРО́ДУ Курултай (кримськотатар. Qırım­tatar Milliy Qurultayı, Къырым­татар Мил­лий Къурултайы) — вищий пред­ставницький орган кримських татар. Термін «курултай» має тюрк. походже­н­ня, його первісно вживали на позна­че­н­ня політ. і військ. ради стародав. монгол. і тюрк. ханів та вождів. Ідея склика­н­ня першого К. н. К. виникла на Всекрим. мусульман. зʼ­їзді, що від­бувся 25 березня 1917 у Сімферополі за участі 1500 делегатів і обрав Кримсько-мусульмансь­­кий виконавчий комітет. 1–2 жов­­тня 1917 він провів зʼїзд пред­ставників кримськотатар. організацій, на якому вирішено скликати пер­ший К. н. К. (вибори до нього при­знач. на 17 листопада, першу сесію заплановано провести протягом 17 листопада — 2 груд­ня). Згідно з по­становою Крим.-мусульман. виконав. комітету, у ви­борах могли брати участь крим. татари, яким виповнилося 20 р. До складу першого К. н. К. обра­но 76 делегатів, зокрема 4 жін­ки. Він роз­почав роботу 26 листопада 1917 у ханському палаці в Бахчисараї, засі­да­н­ня продовжувалися до грудня того ж року.

Перший К. н. К., який пере­брав усі повноваже­н­ня Крим.-му­суль­ман. виконав. комітету, проголосив створе­н­ня Крим. Нар. Респ., ухва­лив її Кон­ституцію, держ. символіку, проголосив себе Парламентом, головою якого обрано А.-С. Айвазова, головою нац. уряду — Н. Челебієва. Більшов. Росія не ви­знала Крим. Нар. Респ. та її уряд. Вже 26 січня 1918 більшов. загони із Севастополя пере­йшли в на­ступ проти Крим. Нар. Респ., внаслідок чого кримськотатар. уряд повалено (Н. Челебієва більшовики роз­стріляли 23 лютого 1918). З установле­н­ням більшов. режиму в Криму 1920 Росія роз­почала планомір. нац.-культур. геноцид крим. татар, апогеєм якого стала масова депортація корін. народу з Криму 1944. Пере­буваючи за межами батьківщини, крим. татари роз­горнули активну діяльність, спрямов. на нац. від­родже­н­ня і від­новле­н­ня народу у всіх його правах.

У пе­ріод рад. окупації нац. рух крим. татар не мав єдиного керів. центру, його діяльність координувалася через обласні таємні зʼ­їзди і наради. У 1970–80-і рр. у ньому ви­окремилося декілька груп — від помірков. щодо рад. влади до радикал., які у жодних формах не спри­ймали окупац. режим. По­жвавле­н­ня нац. руху крим. татар припало на серед. 1980-х рр., період лібералізації рад. режиму, ві­домий як «пере­будова». 11–12 квітня 1987 у Ташкенті від­булася 1-а Всесоюзна нарада пред­ставників ініціатив. груп, що ухвалила зверне­н­ня кримськотатар. народу до ген. секр. ЦК КПРС М. Горбачова з вимогою забезпече­н­ня прав і свобод. Тоді ж з метою ко­ординації діяльності створ. Центр. ініціативну групу, офор­мле­н­ня якої як вищого керів. органу нац. руху крим. татар за­вершено на 2-й Всесоюз. нараді пред­ставників ініціатив. груп 13–14 червня 1987. Центр. ініціативна група мала статус по­стійно діючого кримськотатар. органу на період між всесоюз. нарадами. Проте вже на 5-й Всесоюз. нараді 29 квітня — 2 травня 1989 у м. Янгіюль (Ташкент. обл.) прийнято ріше­н­ня заснувати су­спільно-політ. Організацію кримськотатар. нац. руху, яка стала правона­­­ступником Центр. ініціатив. групи.

Першим головою Центр. ради Організації кримськотатар. нац. руху обраний М. Джемілєв, всі на­ступні форуми, зʼ­їзди і наради цієї організації від­бувалися на істор. батьківщині — у Криму, куди від кін. 1980-х рр. масово почали повертатися крим. татари. З роз­горта­н­ням нац.-визв. рухів народів СРСР, демократ. зруше­н­нями в су­спільстві по­стала потреба обʼ­єд­на­н­ня су­спільно-політ. руху крим. татар у заг.-нац. пред­­ставниц. орган. 8 березня 1990 на засі­дан­ні Центр. ради Організації кримськотатар. нац. руху сфор­мовано робочу групу для ви­вче­н­ня можливості склика­н­ня К. н. К., а 23 вересня того ж року від­булися Установчі збори Організац. комітету з під­готовки К. н. К., які затвердили «Положе­н­ня про організацію виборів делегатів на зʼїзд кримськотатарського народу», що мали від­­бутися як дворівневі. У виборах мали право брати участь усі крим. татари, яким виповнилося 16 р., при цьому виборщиків (1 від 30-ти осіб) обирали від­критим (інколи — таєм.) голосува­н­ням, а делегатів зʼ­їзду на конф. — таємним. Осн. мета склика­н­ня К. н. К. — виріше­н­ня нагал. питань поверне­н­ня крим. татар у Крим і від­новле­н­ня повноти їхніх нац.-політ. прав. В опозицію до Організац. комітету з під­готовки К. н. К. стала нечислен­на група активістів під керівництвом Ю. Осма­нова, ві­дома як Нац. рух крим. татар. Вибори, що від­булися во­сени 1990 — навесні 1991, під­несли нац. самосві­домість крим. татар у всіх регіонах їхнього прожива­н­ня на тер. СРСР.

Проведе­н­ня зʼ­їзду при­знач. на 26–30 червня 1991 у Криму. Не­зважаючи на спротив рад. влади Криму, завдяки актив. позиції крим. татар 26 червня 1991 у Сімферополі від­крилася 1-а се­сія 2-го К. н. К., на яку обрано 255 делегатів. Також надіслано за­проше­н­ня держ. органам СРСР і союз. респ., су­спільно-політ. та пра­возахис. організаціям і ЗМІ. Однак із пред­ставників держ. органів на засі­да­н­нях К. н. К. були присут­ні лише голова РМ УРСР і за­ступник голови РМ Криму. Натомість значну увагу до роботи К. н. К. виявили як заг.-союзні й укр., так і закордон­ні, насамперед турец., ЗМІ. На 1-й сесії 2-го К. н. К. об­ра­но Кримськотатарського народу Меджліс (голова — М. Дже­мілєв); ухвалено низку важливих документів, серед яких — Декларація про нац. суверенітет кримськотатар. народу, Зверне­н­ня до кримськотатар. народу, мешканців Криму, Президента і ВР СРСР, ВР УРСР, ООН, парламентів і урядів іноз. держав, між­нар. організацій, Резолюція про поверне­н­ня крим. татар на бать­ківщину, По­станова про нац. прапор і гімн кримськотатар. народу.

У своїй діяльності К. н. К. послуговується між­нар. актами, правовими нормами України та влас. регламентом, згідно з яким 250 делегатів К. н. К. обирають терміном на 5 р. крим. татари та чл. їхніх сімей, незалежно від національності, які по­стійно про­живають на території України або є її громадянами. Офіц. мова — крим­ськотатарська. До повноважень К. н. К. належить врегулюва­н­ня від­носин у сфері су­спільно-політ., екон., культур. життя народу, йо­го сесії скликають не рідше одного разу на 2,5 р. Третій К. обрано 1996, 4-й — 2001, 5-й — 2007, 6-й — 2013.

Літ.: Документы Курултая крым­ско­татарского народа (26–30 июня 1991 г.) // Крымскотатар. нац. движение. Т. 2. Москва, 1992; Бажан О. Г. Кримськота­тарський національний рух (друга половина 40-х — початок 90-х років) // Крим. татари, 1944–94: Стат­ті. Док. Свід­че­н­ня очевидців. К., 1995; Гарчев П. Курултай і Центральна Рада // Крим. студії. Інформ. бюл. 2000. № 1; Чумак В. А. Україна і Крим: спільність історичної долі. К., 2013.

О. О. Маврін

Завантажити статтю