Заєць Василь Васильович
Визначення і загальна характеристика
ЗА́ЄЦЬ Василь Васильович (13. 11. 1939, с. Шпичинці Вчорайшан., нині Ружин. р-ну Житомир. обл.) — поет. Член НСПУ (2005). Закін. Львів. лісотех. інститут (1962) і факультет журналістики Київ. університету (1973). Працював у ред. газет, від 1996 — ред. відділу г. «Культура і життя» (Київ). Автор зб. для дітей «Боброве новосілля» (1971), «Льон посіяла зозуля» (1973), «Голубий дзвоник» (1976), «А ти, жабко, не сиди!» (1986), «Шипшинові ліхтарі» (1988), «Семибарвний килимок» (1993), «Пелюстки пахнуть медом», «Вальс кленової крилатки», «Сонячні ковалі» (усі — 2006), «Скрипка на сінокосі», «Посланець від сонечка» (обидві — 2008). У зб. лірич. та публіцист. поезій «Громова криниця», «Пісня помаранчевого містечка» (обидві — 2004), «Стрічка помаранчева, оранжевий цвіт», «Повстанські вишні» (обидві — 2005), «Катруся» (2006), «Розмова з донею» (2007), «Хліб від брата», «Дорогі хлібини сорок першого» (обидві — 2009), «З поля вітер повіває» (2010; усі — Київ) звертається до тем боротьби за укр. нац. ідею, переосмислення подій 2-ї світової війни, стосунків чоловіка і жінки.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
