Зажитько Сергій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зажитько Сергій Іванович

ЗАЖИ́ТЬКО Сергій Іванович (06. 12. 1962, Чернігів) – композитор. Чоловік Л. Юріної. Чл. НСКУ (1992). 1-а премія Всеукр. конкурсу молодих композиторів (Київ, 1979). Закін. Київ. консерваторію (1990; кл. Є. Станковича). Відтоді працював ред. вид-ва «Музична Україна» (Київ); 1994–2003 – консультант, від 2003 – відп. секр. Київ. орг-ції НСКУ. У творчості широко використовує принципи театралізації музики (муз. театру). Твори остан. років характеризуються значним спрощенням муз. мови, подекуди до гранично лапідар. інтонац.-ритміч. структур, елементів кітчу, архаїки; пародій. обіграванням стильових ознак фольклору різних народів.

Тв.: для валторни з симф. оркестром – Концерт (1990); для сопрано та камер. ансамблю – «Фольк-диптих» (1990); для фортепіано – «Ще!» (1997), «Ось так!!!» (1998); для 2-х віолончелей – «Епітафія маркізу де Саду» (1997); для читця та 3-х виконавців – «Нестор Батюк» (2001); для різних складів інструментів – цикл «Пісні народів…» (1998–2003); для струн. оркестру – «Поховальні танці» (2003); для сопрано, струн. інструментів та литавр – «Музика для Ангеліни Кубелик» (2007).

Г. В. Конькова

Стаття оновлена: 2010