Розмір шрифту

A

Кримчаки

КРИМЧАКИ́ — тюркомовна народність. Сфор­мувалася на тер. Таврії у 1-му тис. н. е. Основу склали нащадки частини насел. Хозар. каганату, навернені на­прикінці 1 ст. в юдаїзм євр. місіонерами, які прибули в Крим після паді­н­ня Єрусалим. храму (60–80 рр.). Від­тоді у К. збереглися прі­звища Пурім, Пейсах. На­прикінці 15 — на поч. 16 ст. тюрко-юдей. община асимілювала пред­став­ників ін. етносів, зорема й тих, які раніше сповід­ували християнство.

Кримчац. прі­звиська, що з часом стали прі­звищами, вказують на походже­н­ня: Гота (гот), Лехно (лях), Мангуплі (з Мангупа, Крим), Пирва (від старословʼян. «перший»), Гурджі (грузин), Арнаут (албанець), Тат (грек або вірменин), Токатли, Мізрахі (обидва — турец. походже­н­ня), Анджело, Ломброзо (обидва — італ. походже­н­ня) тощо. Згодом до них додалася деяка кількість ашкеназі — європ. євре­їв.

Таким чином, серед К., окрім корін. жителів Криму, присутня значна кількість асимільов. вихідців із різних країн Європи й Азії. Зважаючи на віро­сповідан­ня, К. довгий час зараховували до євр. етносу. Однак дослідж. груп крові, проведені 1928 С. За­болотним, антропометр. виміри, здійснені у 1930-х рр. Н. Теребинською-Шенгер, а у 1960-і рр. — В. Дяченком, а також аналіз фольклору засвідчили тюркське походже­н­ня К. Первісно вони мешкали у Пд.-Сх. Криму, оскільки хозари, захопивши у 7 ст. частину Криму, поселилися у м. Сугдея (нині Судак) і його околицях. У 9–10 ст. громади К. виникли у м. Кафа (нині Феодосія), згодом — у м. Солхат (нині Старий Крим Кіров. р-ну), на поч. 16 ст. — у м. Карасубазар (нині Білогірськ). За пере­писом 1897 у Криму проживало 3345 К., 1912 загалом у Рос. імперії — 7500: в Карасубазарі та Сімферополі — по 2,4 тис., Феодосії — 750, Керчі — 500, у Севастополі — 400 осіб. Більшість К. за­ймалася ремеслами, меншість — землеробством, зокрема 1843 побл. оз. Донузлав засн. землероб. колонію «Ра­ат­лы кой» («Спокійне село»), що про­існувала до Крим. війни 1854–55.

Кримчац. мова (1994 ви­знана РАН самост. тюрк. мовою), що походить від половец., за своїми лексич., фонет. і грамат. ознаками близька до сучас. кумиц., урум., кримськотатар. і караїм. мов. Памʼятками писем. культури К. є т. зв. джонки (рукописні зошити) — зі­бра­н­ня осн. молитв і фольклору (казки, при­слівʼя, приказки); пере­писки кафського купця Хозя Кокоза з канцелярією моск. князя Івана Васильовича ІІІ (кін. 15 ст.) і між кафською та карасубазар. общинами (поч. 16 ст.); діловий щоден­ник кримчац. общини (кін. 18 ст.). У 1920–40-х рр. К. використовували латиницю, від 1945 — кирилицю. Знач. внесок у пошире­н­ня освіти зробив І. Кая, який заснував і 1911–21 очолював у Карасубазарі початк. шко­лу для К.; письмен­ники М. Дондо, А. Бакші, Н. Чахчір; у роз­виток культури — Є. Пейсах. Зі вста­новле­н­ням рад. влади ліквідовано синагоги (къаали) та реліг. школи, натомість почали діяти клуби, культ.-осв. товариства й школи (закриті на­прикінці 1930-х рр.).

Перед 2-ю світ. війною у Криму проживало 9 тис. К., 6 тис. із яких знищено під час нацист. окупації (оскільки К. сповід­ують ортодоксал. юдаїзм, їх прирівняно до євреїв), що стало непоправ. трагедією для кримчац. народу. За різними оцінками, на поч. 1980-х рр. заг. кількість К. у СРСР складала понад 2 тис., за пере­писом 2001 в Україні — 406 осіб (в Ізраїлі, РФ, Німеч­чині, США — бл. 2,5 тис.). З метою від­родже­н­ня мови та культури одного з корін. народів Криму 1989 у Сімферополі засн. «Кърым­чахлар» Кримське республіканське культурно-просвіт­ницьке товариство кримчаків.

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2014
Том ЕСУ:
15
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
1538
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
301
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 26
  • середня позиція у результатах пошуку: 8
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 8): 128.2% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Кримчаки / Н. І. Занєгіна // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-1538.

Krymchaky / N. I. Zaniehina // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2014. – Available at: https://esu.com.ua/article-1538.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору