ЗАЙКЕ́ВИЧ Анастасій Єгорович (1842, х. Матяшівський, нині с. Матяшівка Лубен. р-ну Полтав. обл. — грудень 1931, м. Лубни) — вчений-агроном, фізіолог рослин, етно­граф. Герой Праці (1930). Закін. Київ. військ. училище, Новорос. університет в Одесі (1870), де був залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня. 1872–74 пере­бував у наук. від­ряджен­ні за кордоном. Від 1876 працював у Харків. університеті: 1877–1915 — завідувач кафедри агрономії, організував агроном. лаб.; 1915–30 — завідувач від­ділу рільництва Солониц. селекц. дослід. станції (Лубен. р-н). 1916 — спів­засн. Лубен. дослід. станції лікар. рослин (нині Дослідна станція лікар. рослин Ін­ституту агро­екології і біо­технології УААН). Почес. чл. Полтав. с.-г. товариства (1886). Впродовж 1881–93 створив 33 дослід. поля у різних губ.; брав участь в організації мережі дослід. полів Всерос. товариства цукровиків. 1891 роз­робив перший про­грам. документ, який ви­значав роз­виток буряківництва, зокрема такі його засади, як рядкове внесе­н­ня суперфосфату, селекція й насін­ництво цукр., напів­цукр. та корм. буряків. Ви­вчав фізіологію диха­н­ня корі­н­ня рослин. Спів­автор сорту люцерни Грім­м–Зайкевича та автор сорту мʼяти Мітчам. Записував нар. пісні Лубенщини для М. Лисенка, пропагував творчість Т. Шевченка. Досліджував гончарні промисли, видав працю «Мотивы малорос­сийского орнамента гончарного производства» (П., 1883). Спів­засн. Миргород. керам. технікуму (1896). Імʼям З. на­звано вулицю в Полтаві, на будівлі гол. корпусу Полтав. ін­ституту агро­пром. виробництва від­крито мемор. дошку.