Зайнятість населення - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зайнятість населення

ЗА́ЙНЯТІСТЬ НАСЕ́ЛЕННЯ – діяльність людей, спрямована на задоволення їхніх особистих і суспільних потреб. Є, як правило, осн. джерелом доходів населення та вироб. відношенням, що виражає залучення робочої сили до сукуп. праці сусп-ва. Від характеру та сфери зайнятості знач. мірою залежать інтереси, соц. статус, спосіб життя людини. Розрізняють заг. та екон. (продуктивну) З. н. Екон. зайнятість – участь працездат. насел. у вироб-ві товарів і послуг. Заг. зайнятість включає екон. З. н. (осіб, які працюють у пром-сті, с. госп-ві, сфері різноманіт. послуг та ін. оплачуваних робітників), а також учнів і студентів денних серед. та вищих навч. закладів, військовослужбовців строк. служби, неоплачуваних працівники громад. орг-цій, осіб, які займаються домаш. госп-вом, вихованням дітей та ін. Першочерг. значення має екон. З. н. Рівень екон. активності насел. визначають у відсотках як відношення економічно актив. насел. (зайняті екон. діяльністю та безробітні) до всього насел. у віці 15–70 р., чи працездат. віці; рівень З. н. – у відсотках як відношення зайнятого насел. до всього насел. у віці 15–70 р., або працездат. віці. Регульов. ринк. економіці притаманні певні закономірності та тенденції: взаємозалежність між зростанням продуктивності праці та сталою, високодоход. зайнятістю; інверсійна (обернена) залежність між темпами екон. зростання і рівнем безробіття (закон Оукена), між рівнем інфляції і рівнем безробіття (крива Філліпса) та ін. Форми зайнятості класифікують за соц.-екон. (форми власності та господарювання, соц. склад насел.) й організац.-екон. (тривалість і режим робочого часу, характер зайнятості тощо) критеріями. У державах із ринк. економікою набуває поширення гнучка З. н. У країнах ЄС 2/3 робочої сили охоплено традиц., 1/3 – гнучкою зайнятістю. Гол. ознаки традиц. зайнятості: повний робочий день, стабільність праці, регламентування робочого часу; гнучкої – нестабільність, відхилення від норматив. робочого часу, нестандартні умови праці. Гнучкій робочій силі притаманні висока профес.-кваліфікац. і територ. мобільність. Гнучкі форми зайнятості – тимчас. робота, надомництво, гнучкий графік робочого дня, поділ робочого місця між двома робітниками, альтернатив. робочий тиждень тощо. Деякі з цих форм відносять до частк., ін. – до повної зайнятості. Такі форми діяльності дають змогу підприємцям маневрувати кількістю робочої сили, зберігати висококваліфіков. працівників у фірмі, економити на витратах на робочу силу і забезпечувати ефективність вироб-ва; працівникам – краще задовольняти сімейні потреби, поєднувати роботу з навч. тощо. Однак гнучкі форми зайнятості часто є вимушеними для працівників і погіршують їхнє матеріал. та соц. становище.

З. н. в Україні має певні особливості, зумовлені ринк. трансформацією та гострою кризою в економіці 1990-х рр., серед них – великомасштабна нерегламентов. (неформал.) зайнятість (незафіксов. в угодах і неоподатковувана робота). Цей трансформац. тип безробіття проявляється у формах застій., тривалого, цикліч. структур., регресив., прихованого безробіття (примус., безоплатні відпустки, неповний робочий тиждень) та ін. Характер. ознакою З. н. є низька її ефективність і доходність. За продуктивністю праці Україна відстає від країн ЄС у середньому в декілька разів, зокрема від Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини – вдвічі. Низька ефективність праці та менший рівень зайнятості, порівняно з розвиненими країнами Заходу, зумовлюють суттєве відставання за рівнем життя. Згідно із даними Доповіді ООН про розвиток людини 2010 Україна посідає за Індексом розвитку людського потенціалу 69-е місце із 169-ти країн світу завдяки високому рівню освіти, проте за вироб-вом валового національного доходу на одну особу (6535 дол. США) відстає від Німеччини, Франції та Великої Британії у понад 5 разів, від Чехії та Словаччини – понад 3 рази, Польщі та Угорщини – 2,7 раза. Випереджають Україну і РФ (15 258 дол. США), Білорусь (12 926), Казахстан (10 234). Відтак гол. завдання у сфері З. н. – досягнути високоефектив. та високодоход. зайнятості на основі модернізації економіки, оновлення робочих місць. Модель цивілізов. З. н. повинна бути не тільки високопродуктив., але й регульов. та вільно обраною. При цьому необхідно враховувати сучасні тренди зайнятості: підвищення рівня екон. З. н. у ЄС, США і Японії, особливо у жінок і літніх людей віком 55–64 р. (їхня зайнятість 1996–2008 зросла від 36 до 46 %), збільшення частки зайнятих неповний робочий час переважно серед жінок (у середньому в ЄС 20 год. замість 41). Гол. причиною цих змін є не матеріал. фактор, оскільки вони найбільш поширені у високорозвинених країнах (Скандинавії, Нідерландах, Швейцарії, Німеччині, Великій Британії), а, ймовірно, прагнення літніх людей до самореалізації.

Літ.: Ким М. Н. Трудовой потенциал: формирование, использование, управление. Х., 2003; Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підруч. К., 2009; Экономика труда. Москва, 2009.

М. М. Кім

Стаття оновлена: 2010