ЗАПО́ЛЬСЬКА Ґабріеля (Zapolska Gabriela; справжнє — Корвін-Піотровська Марія-Ґабріела-Стефанія; Korwin-Piotrowska Maria Gabriela Stefania; літературні псевдоніми: Józef Maskoff, Walery Tomicki, Maryja; 30. 03. 1857, с. Під­гайці, нині Луцького р-ну Волинської обл. — 17. 12. 1921, Львів) — польська письмен­ниця, актриса. На­вчалася у приватних жіночих пансіоні та Виховно-науковому ін­ституті у Львові (1870-і роки). Від 1879 ви­ступала у мандрівних, а згодом міських театрах Варшави, По­знані, Кракова, Львова, 1889–95 — Парижа (Вільний театр і Театр шедеврів). 1902–03 керувала власною драматичною школою в Кракові. Від 1904 мешкала у Львові. Зі своїм чоловіком, художником С. Яновським, створила театральну трупу, з якою гастролювала у Галичині 1907–08. Від 1912 за­ймалася режисерською роботою у Театрі премʼєр, спів­працювала з Незалежним театром, газета «Słowo polśkie». Дебютувала як письмен­ниця новелою «Jeden dzień z życia róży» («Gazeta Krakowska», 1881, № 75, 78, 80, 81). Головна тема творчості — доля жінки, її духовний роз­виток і конфлікт із су­спільством. Декларувала себе прихильницею фемінізму. Більшість героїнь З. — нещасні і без­порадні жертви чоловіків. Авторка романів «Kaśka Kariatyda» (1887), «Przedpiekle» (1889), «Szmat życia» (1891), «Janka» (1895); повістей про про­ституцію та венеричні захворюва­н­ня «O czym się nie mówi» (1909), «O czym się nawet myśleć nie chce» (1914); збірки оповідань «Akwarele» (1885), «Menażeria ludska» (1893). У пʼєсах «Żabusia» (1896), «Moralność pani Dulskiej» (1906; сатира на міщанство Львова, яку нині ставлять на сценах європейських театрів, зокрема й України; 1956 автори сценарію та режисер Л. Варпаховський і О. Швачко зняли за її мотивами фільм-ви­ставу у по­становці Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки), «Ich czworo» (1907), «Panna Maliczewska» (1910), «Kobieta bez skazy» (1912) викривала облудну мораль тодішніх су­спільних верств. Роман «Zaszumi las» (1899) і пʼєса «W Dąbrowie Górniczej» (1899, на український пере­клад якої А. Крушельницького І. Франко написав рецензію у «ЛНВ», 1900, № 1) присвячені соціалістичним ідеям. Окремі твори З. українською мовою пере­клали також С. Паньківський, В. Ґжицький, Г. Вігурська. Імʼям З. на­звано одну з вулиць у Львові.