Запоріжсталь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Запоріжсталь

«ЗАПОРІЖСТА́ЛЬ» – підприємство чорної металургії, перший і один з найпотужніших металургійних комбінатів в Україні з повним виробничим циклом. Засн. 1933 як Запоріз. металург. комбінат (буд-во розпочато 1931), який об’єднував металург., коксохім., феросплавів з-ди. Від 1997 – ВАТ «Запоріз. металург. комбінат “З.” ім. С. Орджонікідзе». 16 листопада 1933 виплавлено перший чавун на домен. печі № 1, у березні 1934 введено в дію доменну піч № 2, 1935 – мартенів. піч, 1937 – перший в СРСР та Європі вальцювал. стан слябінґ, 1938 – гарячого, 1939 – холод. вальцювання цехи (обидва – перші в СРСР). 1 травня 1938 введена в експлуатацію найбільша на той час у світі доменна піч з корис. об’ємом 1300 м3. 1939 досягнуто технології за повним металург. циклом. Того ж року зі складу комбінату в самост. структурну одиницю виокремлено з-д феросплавів, став до ладу перший в СРСР безперерв. широкосмуговий стан холод. вальцювання. Загалом до 1941 на підпр-ві споруджено 3 доменні та 10 мартенів. печей, ремонтні, енергет., копровий, залізнич. цехи. Під час 2-ї світ. війни стани та найцінніше устаткування комбінату евакуйовано в Сибір та на Урал. Осн. його частина була змонтована на Магнітогор. металург. комбінаті (Челябін. обл., РФ), де почав діяти середньолист. цех, що виготовляв броню із високолегов. сталі. Устаткування комбінату стало основою розгортання вироб-ва якіс. металу на 26-ти металург. з-дах у сх. р-нах СРСР. Під час нім.-фашист. окупації Запоріжжя підпр-во було повністю зруйноване, а зі звільненням міста у жовтні 1943 розпочато його відбудову. 30 червня 1947 виплавлено перший післявоєн. чавун на домен. печі № 3, у вересні цього ж року почала діяти перша черга комбінату (з-д нагородж. орденом Леніна), введено в дію теплоелектроцентраль, вальцювал. стан, цех вальцювання тонкого листа та цех холод. вальцювання. 1948 на з-ді успішно освоєно вальцювання широкого конструкц. автомоб. листа (для перших рад. легкових автомобілів «Побєда»), за що групу інж. комбінату нагороджено Сталін. премією. 1949 досягнуто довоєн. рівня вироб-ва, який вже 1950 зріс у 1,6 раза. 1950 почав діяти бляховальцювал. (вироб-во білої, а згодом і лакованої бляхи), 1951 – агломераційний цехи. У травні 1953 уведено в експлуатацію першу чергу киснево-компресор. цеху, застосувавши вперше в СРСР у широких масштабах кисень (а згодом і природ. газ) для інтенсифікації процесу горіння у металург. печах (технологію відзначено Ленін. премією). У 1950-х рр. побудовано також 2 потужні доменні та 4 мартенів. печі, великогабарит. сортовий стан «650», 2 шаровальцювал. стани, цех рейк. кріплень, а також цех гнутих профілів. Зокрема у липні 1959 розпочато випуск перших у СРСР холодногнутих профілів, що відіграло важл. роль у вітчизн. машинобудуванні (за створення вітчизн. технології вироб-ва гнутих профілів група фахівців комбінату нагородж. Держ. премією СРСР). Нині на «З.» діють 3 профілезгинал. агрегати і опановано понад 500 типів профілів. 1962 уведено в експлуатацію один із найбільших у Європі ливар. цех з виготовлення великогабарит. виливниць для підпр-в металург. галузі із впровадженням нових технологій лиття з чавуну першої плавки з використанням рідкоплин. самотверднучих сумішей (Ленін. премія), 1963 – унікал. цех холод. вальцювання з вироб-ва товстого холодновальцьов. листа із нержавіючих та легов. сталей (Держ. премії УРСР та СРСР), 1973 – перший вітчизн. агрегат з вироб-ва тонкого холодновальцьов. листа із полімер. покриттям, а 1974 у мартенів. цеху – першу в Україні двованну піч (у 2,5 раза перевищувала продуктивність звичай. печі). У 1970-х рр. реконструйовано слябінґ, проведено роботи з підвищення механізації розкладання та пакування листів гарячого вальцювання тощо. 1994 впроваджено транзитне вальцювання слябів без поперед. підігріву в печах, що знизило витрату палива у понад 6 разів. 2000 на «З.» завершено реконструкцію і введено в експлуатацію доменну піч № 3, яка довгий час не працювала, а 2007 – блок розподілу повітря. В останні роки на з-ді триває широкомасштабна модернізація устаткування, проводяться роботи із захисту водного та повітр. басейнів тощо. У структурі «З.» – агломераційний (6 машин), доменний (5 печей, які щорічно виплавляють понад 3 млн т чавуну), мартенівський (9 печей заг. вироб. потужністю понад 4 млн т сталі) цехи, цех підготовки сталерозлив. сумішей, 4 вальцювальні (обтискний, гарячого вальцювання тонкого листа та 2 холод. вальцювання), копровий, шлакоперероблювальний цехи, упр. залізнич. транспорту. Серед осн. видів продукції – перероб. та ливар. чавун, сляби, біла та чорна бляха, тонколист. сталь з полімер. покриттям (металопласт), виливниці та піддони, граншлак, щебінь, гнуті профілі. Підпр-во є єдиним в Україні постачальником холодновальцьов. листа склад. витяжки для автомоб. пром-сті, консерв. бляхи, шліфов. і поліров. листів із нержавіючої та легов. сталей. Частка продукції підпр-ва у заг.-укр. обсязі становить бл. 11 % чавуну і сталі та 29,4 % лист. вальцювання. За освоєння нових технологій і видів вальцювання з-д нагородж. орденами Леніна (1947) та Жовтн. Революції (1971); 10-х працівни- ків відзначено званням Героя Соц. Праці, 3-х – Ленін. премією, 24-х – Держ. премією СРСР, понад 20 – орденом «За заслуги», 3-х – орденом княгині Ольги, 3-м присвоєно звання Героя України. Продукцію експортує (65 %) до понад 90 країн світу, серед них – РФ, Туреччина, Індія, Єгипет, Іран, Білорусь, Польща, Болгарія, Бразилія, Ізраїль, Ніґерія, Китай, Алжир, ОАЕ. Соц. сфера: санаторій-профілакторій, пансіонат «Металург», Палац культури металургів. Кількість працівників (2009) – бл. 20 тис. осіб. Тривалий час комбінат очолювали А. Кузьмін (1937–48), А. Боборикін (1948–56), Л. Юпко (1956–82), від 1986 – В. Сацький.

Літ.: Борнацкий И. И., Терещенко Н. А. Развитие черной металлургии УССР. К., 1963; Ганжа О. І. 50-річчя металургійного заводу «Запоріжсталь» імені Орджонікідзе // УІЖ. 1983. № 11; Сергеева И. И. Звезды «Запорожстали». Дн., 1987.

М. Р. Плющ

Стаття оновлена: 2010