Запорізький Олекса

ЗАПОРІ́ЗЬКИЙ Олекса (справж. — Сеник Олексій Ілліч; ін. псевд. — Павло Байда; 12(25). 08. 1915, с. Миролюбівка Олександрів. пов. Катеринослав. губ., нині Вільнян. р-ну Запоріз. обл. — 20. 05. 1968, м. Буф­фало, шт. Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — поет, драматург. Закін. мовно-літ. факультет Запоріз. пед. ін­ституту (1934). Викладав у Хортиц. пед. технікумі. Дебютував як поет 1930 у г. «Червоне Запоріж­жя». Видав зб. «Бої в долині» (Х., 1933). 2 квітня 1935 заарешт., за звинуваче­н­ням в участі у контр­рев. заколоті засудж. до 3-х р. засла­н­ня у Сибір. Після звільне­н­ня 1939 учителював, працював у від­ділі нар. освіти в Запоріж­жі. Його пʼєса про голодомор в Україні 1932–33 «Марко Отава» була по­ставлена 1943 в Укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка м. Дні­продзержинськ (Дні­проп. обл.) реж. Ф. Гладковим (котрий 1945 ре­пресов. у звʼязку з цим, як і виконавець гол. ролі Л. Семенов). 1943 З. ви­їхав до Німеч­чини, пере­бував у таборі для пере­міщ. осіб у м. Авґсбурґ, де написав пʼєси «Мати помирила», «Швайцарський пашпорт» (обидві — 1946) та «Ґраніт» (1947; дія від­бувається в Україні за нім. окупації). Від 1949 — у Бразилії, від 1961 — у США, де навч. і викладав у Сиракуз. університеті (шт. Нью-Йорк). За на­звою його остан. зб. «Нові байки» (Курітіба, 1953; Нью-Йорк, 1969) у Києві 1996 ви­йшло повне зібр. його творів. Осн. зав­да­н­ням байки вважав роз­кри­т­тя вічних морал.-етич. і соц.-філос. про­блем. 1958 реабіліт.

Завантажити статтю