Запорізький Олекса - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Запорізький Олекса

ЗАПОРІ́ЗЬКИЙ Олекса (справж. – Сеник Олексій Ілліч; ін. псевд. – Павло Байда; 12(25). 08. 1915, с. Миролюбівка Олександрів. пов. Катеринослав. губ., нині Вільнян. р-ну Запоріз. обл. – 20. 05. 1968, м. Буффало, шт. Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – поет, драматург. Закін. мовно-літ. ф-т Запоріз. пед. ін-ту (1934). Викладав у Хортиц. пед. технікумі. Дебютував як поет 1930 у г. «Червоне Запоріжжя». Видав зб. «Бої в долині» (Х., 1933). 2 квітня 1935 заарешт., за звинуваченням в участі у контррев. заколоті засудж. до 3-х р. заслання у Сибір. Після звільнення 1939 учителював, працював у відділі нар. освіти в Запоріжжі. Його п’єса про голодомор в Україні 1932–33 «Марко Отава» була поставлена 1943 в Укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка м. Дніпродзержинськ (Дніпроп. обл.) реж. Ф. Гладковим (котрий 1945 репресов. у зв’язку з цим, як і виконавець гол. ролі Л. Семенов). 1943 З. виїхав до Німеччини, перебував у таборі для переміщ. осіб у м. Авґсбурґ, де написав п’єси «Мати помирила», «Швайцарський пашпорт» (обидві – 1946) та «Ґраніт» (1947; дія відбувається в Україні за нім. окупації). Від 1949 – у Бразилії, від 1961 – у США, де навч. і викладав у Сиракуз. ун-ті (шт. Нью-Йорк). За назвою його остан. зб. «Нові байки» (Курітіба, 1953; Нью-Йорк, 1969) у Києві 1996 вийшло повне зібр. його творів. Осн. завданням байки вважав розкриття вічних морал.-етич. і соц.-філос. проблем. 1958 реабіліт.

Літ.: Чапленко В. Олекса Сеник-Запорізький [Некролог] // Свобода. 1968, 17 серп.; Ємець О. Байкар Олекса Запорізький // Весела Січ: Альм. Міжнар. асоц. гумористів і сатириків. З., 2000. № 7; Шевченко В. Терниста путь байкаря // Істор. календар. Вип. 10. К., 2004; Хмельковський Л. Олекса Запорізький – український байкар ХХ століття // Свобода. 2005, 29 лип.

О. М. Ємець

Стаття оновлена: 2010