Запорожжя

ЗАПОРО́ЖЖЯ — історико-гео­графічний край на Пів­дні України. У 15–18 ст. З. було місцем роз­ташува­н­ня запороз. козацтва. Охоплює степ. тер., прилеглу до обох берегів Дні­пра в його нижній течії, пів­ден­ніше Дні­прових порогів (у межах сучас. Дні­проп., частково — Запоріз., Херсон., Кіровогр., Микол., Одес., Донец. обл.), вкриту мережею великих і малих річок. До бас. Чорного моря належать Дні­про з притоками Сухий Омельник, Мок­рий Омельник, Домо­ткань, Само­ткань, Сура, Томаківка, Базавлук, Інгулець і Пд. Буг з притоками Оріль, Самара, Осокорівка, Суха Московка, Мокра Московка, Кінська, Рогачик, Білозірка; до бас. Азов. моря — Торець, Бахмут, Лугань, Кальміус, Кальчик. На берегах Дні­пра нараховувалося до 465-ти, Орелі — 300, Самари — 24 лимани й озера. Найбільші лимани — Червоний, Великі Води, Плетенец., Білозір., Кардашин., Дні­пров., Бузький. У межах 3. існували Дні­пров., Самар., Інгулец. та Оріл. плавні. Клімат сухий, що зумовлено високим роз­ташува­н­ням над р. м., малою кількістю лісів, пере­важа­н­ням сухих вітрів сх. і пн.-сх. напрямів, мілково­д­дям більшості річок; ландшафт степовий: пн. частина — горбиста, більш волога і родюча, пд. — рівнин­на. Тер. 3. вкривали числен­ні балки, ур­очища та байраки (Звонец., Тягин., Будилів., Хортиц., Люта, Золота, Дурна, Середня, Лохан­на, Дубова, Лишня, Кичкас., Широка балки, Княжі Байраки). Ліси малочисельні та невеликі (пере­важно в западинах, вологих місцях). Через тер. 3. проходило багато шляхів, найві­доміші з них — Мурав. і Чорний, серед менш знач. — Крюков., Крим., Пере­волочан., Микитин., Кизикермен., Саксаган., Гардовий, Січово-Вищий, Січово-Нижчий. До зведе­н­ня Дні­провського каскаду ГЕС на Дні­прі діяло багато бродів (зокрема Кременчуц.) і пере­прав (Успен., Мишуринорогів., Кичкас., Білозер., Камʼян.). За козац. часів тварин. світ пред­ставляли дикі свині й коні (тарпани), ведмеді, зайці, лисиці, лосі, олені, видри, лебеді, качки, гуси, дрохви, лелеки, журавлі, голуби, куріпки, тетереви; у річках зу­стрічалась різноманітна риба, зокрема білуга, стерлядь, севрюга, сом, короп, судак, окунь, щука, карась. Первісно З. називали невелику тер. за Дні­пров. порогами на кордоні Великого князівства Литовського та Крим. ханства у т. зв. Дикому полі. Зі створе­н­ням Запороз. Січі (серед. 16 ст.) назва поширилась на всі землі, під­контрол. запорожцям (від Пд. Бугу на Зх. до Сівер. Дінця на Сх.). У 18 ст. З. поділялось на 8 паланок (р-нів): Бугогардів. (частина тер. сучас. Херсон., Микол., Одес. обл.), Кодац. (Дні­проп. і Кіровогр. обл.), Пере­віз. (Херсон. обл.) на Прав­обереж­жі; Кальміус. (Донец., Запоріз., Луган. обл.), Оріл. (Запоріз. обл.), Прогноїв. (Микол. обл.), Протовчан. і Самар. (Дні­проп. обл.) — на Лів­обереж­жі. Після ліквідації Запороз. Січі 1775 назву «З.» вилучено з обігу, а всі землі, які Рос. імперія захопила у 17–18 ст. на Пд. України, почали називати Новоросією.

Завантажити статтю