Зарваниця - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зарваниця

ЗАРВАНИ́ЦЯ – село Теребовлянського району Тернопільської області, один із духовних центрів християнства. Центр сільської ради, якій підпорядк. с. Сапова. Знаходиться на лівому березі р. Стрипа (притока Дністра), за 40 км від райцентру та за 24 км від залізнич. ст. Бучач. Пл. 2,26 км2. Насел. 342 особи (2001, складає 101,5 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах під 1458. За нар. переказами, виникнення З. пов’язують з появою чудотвор. ікони Матері Божої. 1240 одному з київ. ченців, який врятувався під час нападу монголо-татар, тут, побл. джерела, приснилася Мати Божа з двома ангелами, а згодом біля нього з’явилася, яскраво спалахнувши, ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Місце, де зарвав (захопив) його сон, назвав З. Село належало Я. Зарваницькому, Ходоровському, Ушинському та Вестемпу. У документах 1581 З. фігурує як м-ко, в актах 1635 – як оборонне м-ко. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Під час турец.-татар. нападів 1672–98 З. спалено. 1742 львів. митрополит Андрей Шептицький коронував чудотвор. образ Розп’ятого Спасителя. 1754 – власність графа Мйончинського, згодом – Охоцьких. У 1750-х рр. З. почали заселяти євреї, які поступово перетворили її на торг. м-ко. У 1760-х рр. у євреїв З. викупив Андрей Шептицький. Після 1-го поділу Польщі 1772 – під владою Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1809–15 у складі Терноп. округу входила до Росії. 1867 образ Зарваницької Богоматері визнано чудотворним і короновано, папа Пій ІХ надав З. відпустового значення. 1921–39 – у межах кордонів Польщі, від 1939 – УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. 1944 спалено дерев’яну монастир. церкву, 1946 знищено монастир, 1961 – каплицю. У рад. часи джерело обгородили колючим дротом, у відпуст. дні ставили міліціонер. заслони. Незважаючи на ідеол. тиск, у З. проводили таємні відпусти та паломництва. 1989 розпочато відбудову Зарваниц. духов. центру. 18–21 травня 1995 у З. відбулася всенар. проща з нагоди посвячення України під Покров Пресвятої Богородиці, 17–19 травня 1996 – відзначення 400-ліття Берестей. і 350-ліття Ужгород. уній. У З. є церкви Пресвятої Трійці (1754, кам’яна), Благовіщення, собор Зарваниц. Матері Божої (2000, арх. М. Нетриб’юк), дзвіниця, Святотроїц. монастир Студій. уставу (2001) та монастир. церква Різдва Пресвятої Богородиці (2002, дерев’яна), капличка (1991), скульптурна композиція Зарваниц. Матері Божої (2000, скульптори О. Маляр, Д. Пилип’як, арх. Д. Чепіль), Хресна дорога. Насипано символ. могилу УСС з пам’ят. знаком архангелові Михаїлу, могилу воякам УПА, встановлено кам’яний хрест на місці спаленої дерев’яної церкви, мемор. дошку єпископу Н. Будці. Діють філія Терноп. духов. семінарії, клуб, б-ка, будинок для гостей. Побл. З. виявлено археол. пам’ятки культури кулястих амфор. Серед видат. уродженців – психолог, громад. діяч, дійс. чл. НТШ І. Головінський, поет, художник В. Гаврилюк, реліг. і громад. діяч І. Гаврилюк.

Літ.: Мельник Л. Зарваниця. Рогатин, 1926; Лепкий Б. До Зарваниці. Л., 1938; Головінська-Кузьмович М.-Л. Зарваниця. Торонто, 1971; Т., 2000; Сабрига М. Ведуть в Зарваницю дороги. Т., 1995; Андрушків Б. Зарваниця, святиня землі української. Т., 2000; Бубній П. Зарваниця. Т., 2002.

І. І. Зінчишин

Стаття оновлена: 2010