ЗАРИ́ЦЬКА Катерина Миронівна (псевд.: Калина, Орися, У. Кужіль, Маня, Монета; 03. 11. 1914, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. — 29. 08. 1986, м. Волочиськ Хмельн. обл., похов. у Львові) — учасниця національно-визвольного руху. Дочка М. Зарицького, дружина Михайла, мати Бог­дана Сорок. Бронз. і Сріб. Хрести заслуги УПА. Навч. у Терноп. гімназії (1923–25), приват. жін. гімназії сестер-василіянок у Львові (1925–32), Львів. політехніці (1932–34 і 1942–44). У 1930 вступила до під­піл. організації «Юнацтво» ОУН (роз­по­всюджувала заборонену літературу), від 1932 — чл. бо­йово-роз­відув. пʼятірки, що організаційно під­порядковувалася Кра­йовій екзекутиві ОУН. 8 листопада 1934 заарешт., за причетність до вбивств міністра внутр. справ Польщі Б. Пєрацького та донощика Я. Бачинського, а також замах на під­комісара львів. вʼязниці «Бригідки» В. Кособудзького засудж. до 8-ми р. по­збавле­н­ня волі (згодом строк зменшено до 4,5 р.). Від­бувала покара­н­ня у тюрмах Львова, м. Чортків (нині Терноп. обл.) і Станіслав (нині Івано-Франківськ). 8 травня 1939 звільнена, однак 22 березня 1940 заарешт. органами НКВС за звинуваче­н­ням у націоналіст. діяльності. Ви­йшла на волю 28 червня 1941. Від­тоді працювала в укр. організації «Січ»; від 1942 — ін­структор і дійс. чл. Кра­йового проводу «Юнацтва» та жін. мережі ОУН; від 1943 — референт під­піл. Укр. Червоного Хреста. У березні 1945 про­йшла курси пропагандистів у с. Бишки Бережан. р-ну Терноп. обл. і була при­знач. особи­стою звʼязковою головнокомандувача УПА Р. Шухевича. Від 1946 брала активну участь у роботі Гол. осередку пропаганди ОУН, написала низку праць су­спільно-політ. характеру, зокрема «Науковість діалектичного матеріалізму», «Найбільш демократичні вибори», «Большевики і національне пита­н­ня», «Шляхи російського імперіалізму», «Чи большевики ведуть до комунізму». 1947 — спів­роб. ред. під­піл. ж. «Ідея і чин». 21 вересня 1947 заарешт. (під час допиту намагалася покінчити життя самогубством), 20 листопада 1948 засудж. до 25-ти р. тюрем. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бувала у Верх­ньоурал. (Челябін. обл.) і Владимир. (Владимир. обл.) вʼязницях, 1969 пере­ведена до табору суворого режиму в с. Лісне, згодом — у с. Барашево Мордов. АРСР (усі — РФ). 21 вересня 1972 звільнена, мешкала у м. Волочиськ. Вулицю у Львові, де проживала З. із родиною, пере­йменов. на Зарицьких.