Зарівна Теодозія Петрівна

Визначення і загальна характеристика

ЗАРІ́ВНА Теодозія Петрівна (22. 06. 1951, с. Ридодуби Чортків. р-ну Терноп. обл.) — письменниця. Член НСПУ (1991). Літ. премії ім. В. Симоненка (1991), ім. Б. Нечерди (2004). Закін. Львівський університет (1973), Київ. інститут театр. мистецтва (1979; курс В. Заболотної). Учителювала. Від 1979 — зав. репертуар. частини Київ. укр. драм. театру ім. І. Франка; від 1993 — коментатор, ст. ред. Нац. телекомпанії України (Київ), авторка і ведуча телевіз. програм «Літературна студія», «Основа», «Спочатку було слово…», «Не хлібом єдиним…» та ін. Видала зб. поезій «Мить і вічність» (1986), «Дійство на крузі» (1991), «Сторож покинутого раю» (1997), «З вітчизною у гербі» (2004), «Провінційні розмисли» (2009); п’єсу «Сповідь для всіх» (1995); романи «Каміння, що росте крізь нас», «Солом’яний вирій» (обидва — у кн. «Хроніка від жінки», 2003; усі — Київ), «Полювання на птахів небесних» (ж. «Березіль», 2004, № 5–6), «Вербовая дощечка» (К., 2008); повісті «Дівчинка з черешні» (ж. «Кур’єр Кривбасу», 2003, ч. 165), «Озеро в тумані» (ж. «Березіль», 2006, № 9). Для прози З. характерні глибина й масштабність худож. відтворення світу, а її поезія — інтелектуальна і метафорична.

Завантажити статтю