Зарівна Теодозія Петрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зарівна Теодозія  Петрівна

ЗАРІ́ВНА Теодозія Петрівна (22. 06. 1951, с. Ридодуби Чортків. р-ну Терноп. обл.) – письменниця. Чл. НСПУ (1991). Літ. премії ім. В. Симоненка (1991), ім. Б. Нечерди (2004). Закін. Львів. ун-т (1973), Київ. ін-т театр. мист-ва (1979; курс В. Заболотної). Учителювала. Від 1979 – зав. репертуар. частини Київ. укр. драм. театру ім. І. Франка; від 1993 – коментатор, ст. ред. Нац. телекомпанії України (Київ), авторка і ведуча телевіз. програм «Літературна студія», «Основа», «Спочатку було слово…», «Не хлібом єдиним…» та ін. Видала зб. поезій «Мить і вічність» (1986), «Дійство на крузі» (1991), «Сторож покинутого раю» (1997), «З вітчизною у гербі» (2004), «Провінційні розмисли» (2009); п’єсу «Сповідь для всіх» (1995); романи «Каміння, що росте крізь нас», «Солом’яний вирій» (обидва – у кн. «Хроніка від жінки», 2003; усі – Київ), «Полювання на птахів небесних» (ж. «Березіль», 2004, № 5–6), «Вербовая дощечка» (К., 2008); повісті «Дівчинка з черешні» (ж. «Кур’єр Кривбасу», 2003, ч. 165), «Озеро в тумані» (ж. «Березіль», 2006, № 9). Для прози З. характерні глибина й масштабність худож. відтворення світу, а її поезія – інтелектуальна і метафорична.

Літ.: Сизоненко О. Золотий цвіт кульбаби // ЛУ. 1998, 4 черв.; Мельник В. Франсуаза Саган української літератури // Веч. Київ. 2004, 28 січ.; Базилевський В. Флейта – ім’я жіноче. Визбирування життя // ЛУ. 2004, 2 груд.; Баранов В. Правда прикрас не потребує // Київ. 2008. Ч. 10; M. Nevrlý. Żena vo vojnovej Krutnave // Slovenské pohlágy. 2009. № 3; Голобородько В. Книга про любов і зраду // Літакцент. 2009, 1 лип.

П. М. Перебийніс

Стаття оновлена: 2010