Зарічанка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зарічанка

ЗАРІЧА́НКА (до 1947 – Лянцкорунь) – село Чемеровецького району Хмельницької області. Центр сільс. ради, якій підпорядк. с. Драганівка. Знаходиться на р. Жванчик (притока Дністра), за 100 км від обл. центру, за 27 км від залізнич. ст. Закупне, за 15 км від райцентру. Пл. 2,7 км2. Насел. 929 осіб (2001), переважно українці. Вперше згадується в істор. документах 1493 під назвою Ходиківці. На той час тут було 3 дими. У 16 ст. село належало Карабчовським. За податк. списками 1530–42 був один лан, 1565 – шість. На поч. 18 ст. село відійшло до Лянцкоронських, які перейменували його на Лянцкорунь (зустрічається також назва Лянцкорона). Вони виклопотали йому в польс. короля право м-ка з ярмарками. У той час тут поселилося багато євреїв. 1765 їх налічувалося 609 осіб. 1775 у Лянцкоруні стався перший випадок зіткнення євреїв-талмудистів з євр. сектантами франкістами. 1780 м-ко мало 252 дими та належало Ф. Лянцкоронському. Після 2-го поділу Польщі 1793 Лянцкорунь відійшла до Рос. імперії. Адміністративно у 19 – на поч. 20 ст. належала до Кам’янец. пов. Поділ. губ. 1818 м-ком володіли Вітвіцький (287 селян), М. Глінка (6 селян) і Г. Гутшенрейшер (11 селян). Згодом син Вітвіцького продав свою частину Розцішевському, а від нього вона відійшла до Жумотинського. 1888 у Лянцкоруні мешкало 2310 осіб (1114 євреїв), було 450 дворів (238 власних і 22 на чинш. правах), працювали пивовар. з-д, водяний млин, 34 лавки. 1884 відкрито церк.-приход. школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–28 – райцентр. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У З. – заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; тубдиспансер, фельдшер.-акушер. пункт. Функціонує с.-г. підпр-во.

В. І. Олійник

Стаття оновлена: 2010