Зарічне
ЗАРІ́ЧНЕ (до 1946 — Погост, Погост Зарічний) — селище міського типу Рівненської області, райцентр. Селищ. раді підпорядк. села Іванчиці, Парська, Чернин. Знаходиться на лівому березі р. Стир (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 190 км від обл. центру та за 65 км від залізнич. ст. Домбровиця. Насел. 6854 особи (2001, складає 107 % до 1989), переважно українці. Тут виявлено ранньослов’ян. могильник зарубинец. культури. На правому березі Стиру навпроти З. збереглися рештки давньорус. поселень та городища. Першу докум. згадку про Погост датовано 1481. Спочатку він входив до Великого князівства Литовського, від 1569 — до Польщі. Від 1545 містечко належало литов. королеві Боні, у 2-й пол. 16 ст. — князям Збаразьким, згодом — Нелюбовичам. Вигідне розташування Погоста, природні умови сприяли розвитку с. господарства, ремесел і торгівлі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У 18 ст. тут побудовано православ. храм (знищено у рад. часи). Після 3-го поділу Польщі 1795 — у складі Пінського пов. Мінської губ. Рос. імперії. 1802 імператор Олександр І подарував Погост Зарічний фельдмаршалу М. Рєпніну-Волконському, який згодом продав його разом із фільварком Губином поміщику Чернітському. За 1-м Всерос. переписом 1807 у Погості Зарічному нараховувалося 108 дворів (647 осіб), були церква, синагога, низка млинів, винокур. завод. Улітку 1916 побл. З. відбувалися бої між австро-угор. та рос. військами. 1921–39 — у межах кордонів Польщі, від 1939 — УРСР. Від серпня 1941 до 3 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. вели боротьбу загони ОУН–УПА. 1946 у З. перенесено райцентр з с. Морочне. У 1950-х рр. приєднано села Старі Коні, Калець та Муравин. Від 1959 — смт. 1963–66 — у складі Дубровиц. р-ну. Нині у З. — 2 заг.-осв. школи, ліцей, 2 дитсадки, Будинок учнів. молоді, ДЮСШ; Будинок культури, рай. б-ка, Зарічненський краєзнавчий музей; центр. рай. лікарня, СЕС; відділ. 5-ти банків. Виходить рай. г. «Полісся». Працюють держлісгосп, ВАТ «Зарічнен. молокозавод». 1994 відкрито церкву Успіння Божої Матері. Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, погруддя Т. Шевченка. Серед видат. уродженців — брати Володимир (соціолог, дипломат, чл.-кор. НАНУ) та Микола (педагог, академік АПНУ) Євтухи, фізик А. Євтух.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Населені пункти 
