ЗАРІ́ЧНЕ (до 1946 — Погост, Погост Зарічний) — селище міського типу Рівненської області, райцентр. Селищ. раді під­порядк. села Іванчиці, Парська, Чернин. Знаходиться на лівому березі р. Стир (притока Припʼяті, бас. Дні­пра), за 190 км від обл. центру та за 65 км від залізнич. ст. Домбровиця. Насел. 6854 особи (2001, складає 107 % до 1989), пере­важно українці. Тут виявлено ран­ньословʼян. могильник зарубинец. культури. На правому березі Стиру нав­проти З. збереглися рештки давньорус. поселень та городища. Першу докум. згадку про Погост датовано 1481. Спочатку він входив до Великого князівства Литовського, від 1569 — до Польщі. Від 1545 містечко належало литов. королеві Боні, у 2-й пол. 16 ст. — князям Збаразьким, згодом — Нелюбовичам. Вигідне роз­ташува­н­ня Погоста, природні умови сприяли роз­витку с. господарства, ремесел і торгівлі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У 18 ст. тут побудовано православ. храм (знищено у рад. часи). Після 3-го поділу Польщі 1795 — у складі Пінського пов. Мінської губ. Рос. імперії. 1802 імператор Олександр І подарував Погост Зарічний фельдмаршалу М. Рєпніну-Волконському, який згодом продав його разом із фільварком Губином поміщику Чернітському. За 1-м Всерос. пере­писом 1807 у Погості Зарічному нараховувалося 108 дворів (647 осіб), були церква, синагога, низка млинів, винокур. завод. Улітку 1916 побл. З. від­бувалися бої між австро-угор. та рос. військами. 1921–39 — у межах кордонів Польщі, від 1939 — УРСР. Від серпня 1941 до 3 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. вели боротьбу загони ОУН–УПА. 1946 у З. пере­несено райцентр з с. Морочне. У 1950-х рр. при­єд­нано села Старі Коні, Калець та Муравин. Від 1959 — смт. 1963–66 — у складі Дубровиц. р-ну. Нині у З. — 2 заг.-осв. школи, ліцей, 2 дитсадки, Будинок учнів. молоді, ДЮСШ; Будинок культури, рай. б-ка, Зарічненський крає­знавчий музей; центр. рай. лікарня, СЕС; від­діл. 5-ти банків. Виходить рай. г. «Поліс­ся». Працюють держлісгосп, ВАТ «Зарічнен. молокозавод». 1994 від­крито церкву Успі­н­ня Божої Матері. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, погру­д­дя Т. Шевченка. Серед видат. уродженців — брати Володимир (соціолог, дипломат, чл.-кор. НАНУ) та Микола (педагог, академік АПНУ) Євтухи, фізик А. Євтух.