Зарічний Ігор Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зарічний Ігор  Семенович

ЗАРІ́ЧНИЙ Ігор Семенович (17. 03. 1936, м. Проскурів, нині Хмельницький) – скульптор. Батько К. Зарічного. Закін. Київ. артилер. уч-ще (1958) та худож. ін-т (1972; викл. М. Вронський, О. Олійник). Працював на Київ. скульптурно-худож. комбінаті (1981–84). Відтоді – на твор. роботі. Учасник мист. виставок від 1980. Створює пам’ятники, скульптурні портрети, погруддя, фігурні композиції, пам’ятні знаки.

Тв.: пам’ятники – О. Суворову (1974), М. Фрунзе (1978; обидва – у Києві), полеглим односельцям під час 2-ї світ. війни (1983, с. Красенівка Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл.; 1989, парк агрофірми «Зоря», Рівнен. обл.), «Слово о полку Ігоревім» (1993), Г. Сковороді (1997; обидва – у м. Переяслав-Хмельницький Київ. обл.), гетьманам І. Виговському (2002, с. Вигів Коростен. р-ну) та І. Самойловичу (2003, с. Ходорків Попільнян. р-ну), князю Малу (2005) та княгині Ользі (2008); пам’ят. знак на честь перемоги укр. козац.-селян. військ над польс. шляхтою під Переяславом на Борисовому полі (1995); статуя Покрови Пресвятої Богородиці (2006; усі – у м. Коростень; усі – Житомир. обл.).

Літ.: Соловей А. Золотые руки скульптора // Ленин. знамя. 1976, 26 нояб.; Чорний Н. Шлях до вершин тернистий // Свобода слова. 2004, 27 лют.; Митець і козак – Ігор Зарічний / Інтерв’ю взяла Н. Грабовська // Козац. рада. 2008, 1 квіт.

М. В. Зноба

Стаття оновлена: 2010