Заруба Дмитро Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заруба Дмитро  Олександрович

ЗАРУ́БА Дмитро Олександрович (01. 05. 1936, Київ – 13. 07. 1993, там само) – графік. Чл. СЖУ (1972). Закін. Київ. філію Укр. полігр. ін-ту (1968). Лауреат респ. конкурсу «Мист-во книги» (1980). Працював ілюстратором у вид-вах «Дніпро», «Молодь», «Веселка», «Наук. думка»; ж. «Ранок», «Піонерія», «Україна», «Радуга». Брав участь у респ. виставках графіки й плаката, Міжнар. бієнале гумору й сатири у мист-ві (м. Ґаброво, Болгарія). У книжк. графіці був тонким стилістом, для відтворення особливостей епохи вживав різноманітні прийоми й техніки (від рос. лубка до япон. гравюри); у станк. роботах експериментував з деревом, міддю, папером; створював об’єктні композиції. Осн. стиль – укр. нар. розпис. Вдало поєднував орнаментику й сюжетну композицію, знаходячи образне втілення укр. гумору. Мандруючи країною, створив серію аркушів спостережень, відтворюючи особливості арх-ри Прибалтики, красу Карпат, портрети мешканців. Окремі роботи зберігаються у Музеї гумору й сатири (Ґаброво).

Тв.: «Триптих за М. Гоголем» (1978), «Ікар» (1979); серії – «Народні приказки», «Мандри» (обидві – 1970–80-і рр.); іл. до кн. – «Покривало Ізіди» О. Бердника, «Доля шедеврів» А. Варшавського (обидві – 1988), «Скарби України» Д. Степовика (1990; усі – Київ).

Літ.: Сліпченко О. Многоцвіття хисту й праці // Ранок. 1979. № 8.

О. Є. Голуб

Стаття оновлена: 2010