Заруба Костянтин Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заруба Костянтин  Васильович

ЗАРУ́БА Костянтин Васильович (17(30). 10. 1910, ст. Долинська, нині місто Кіровогр. обл. – 28. 07. 1998, Київ) – графік і живописець. Чоловік Наталії, батько Ірини Заруб. Лауреат міжнар. виставок «Сатира за мир» (1975–80). Чл. НСХУ (1947). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. худож. ін-т (1947; викл. С. Григор’єв, В. Костецький, Ф. Кричевський, О. Шовкуненко). Працював 1932–90 у ж. «Перець»: 1941–47 – зав. худож. відділу; 1933–36 – зав. худож. відділу, ред. г. «Комсомолець України»; співпрацював із ж. «Барвінок» (від 1941), київ. вид-вами «Молодь», «Дніпро», «Радянська Україна»; у Київ. худож. ін-ті (1947–80): у 1948–54 – заст. дир. з наук.-метод. роботи, 1960–70 – зав. каф. малюнка, декан ф-ту графіки. Учасник всеукр., всесоюз. та міжнар. мист. виставок карикатури від 1947. Осн. галузі – станк. живопис (пейзаж, портрет), станк. (карикатури) і журн. графіка. Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї історії Великої вітчизн. війни (Київ), Новорос. ХМ (РФ).

Тв.: живопис – «Привели “язика”» (1947), «Автопортрет» (1948), «Т. Шевченко з друзями у Києві» (1950–60-і рр.), «Агітатор», «Конча-Заспа» (обидва – 1954), «Генерал-лейтенант В. Кучеренко» (1965), «Токар-арсеналець Г. Царик» (1970-і рр.), «Узлісся» (1970), «Десна», «Теплий жовтень» (обидва – 1975), «Вхід на козацький цвинтар», «Седнів» (обидва – 1979), «Відлуння Чорнобиля» (1980), «Старий офіцер» (1981), «Рання осінь» (1984), «Старий козацький цвинтар» (1990), «Старий сад» (1992), «Сонячний день» (1993).

П. В. Нестеренко

Стаття оновлена: 2010