Заруба Наталія Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заруба Наталія  Іванівна

ЗАРУ́БА Наталія Іванівна (14(27). 06. 1915, м. Пенза, Росія – 15. 01. 2008, Київ) – живописець. Дружина Костянтина, мати Ірини Заруб. Чл. НСХУ (1946). Закін. Київ. худож. ін-т (1946; викл. О. Фокін, О. Шовкуненко). Працювала художником у ред. г. «Комуніст», «Радянська Україна», «Література і мистецтво», «Літературна газета» (1941–46), ж. «Україна» (1946). Учасниця всеукр., всесоюз. мист. виставок від 1947. Осн. галузь – станк. живопис (портрет, пейзаж, натюрморт). Окремі роботи зберігаються в НХМ.

Тв.: «Після війни» (1947), «Айстри» (1953), «Квіти» (1953; 1992), «Півонії» (1954), «Річка Стугна на Київщині» (1955), «Донька», «Дитина, яка спить» (обидва – 1958), «У парку» (1959), «Валя-школярка», «Н. Осецька» (обидва – 1963), «Народна артистка СРСР Н. Ужвій» (1964), «Осіннє сонце» (1968), «Біла свитка», «Автопортрет» (обидва – 1970), «Стара Лавра» (1980).

Літ.: Хорицька І. За мольбертом – Мати // Рад. Україна. 1958, 20 берез.

П. В. Нестеренко

Стаття оновлена: 2010