Зарубін Валентин Іванович
Визначення і загальна характеристика
ЗАРУ́БІН Валентин Іванович (30. 10 (11. 11). 1867, Харків — 15. 05. 1938, м. Земун, нині Сербія) — лікар-дерматовенеролог. Син І. Зарубіна. Доктор медицини (1897), професор (1904). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1891), де й працював. 1894 повернувся до Харкова, працював в Університеті (з перервами): 1917–19 — завідувач кафедри системат. і клін. вчення про шкірні й сифілітичні хвороби; водночас від 1911 очолював каф. у Жін. мед. інституті. 1897–98 перебував у закордон. відрядженні з метою огляду наук. дерматол. і сифілідол. установ Відня й Парижа; 1899–1900 удосконалював знання у Бреслав. (нині Вроцлав, Польща) та Берн. університетах. 1904–08 — завідувач кафедри системат. і клін. вчення про шкірні й сифілітичні хвороби Новорос. університету в Одесі. Від 1920 працював лікарем у м. Скоп’є (нині Македонія); у 1930-х рр. — у Белґраді, мав приватну лікар. практику. Один із засн. Харків. дерматол. і венерол. товариства (1900). Наукові дослідження з проблем сифілідології й дерматології.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Коленный рефлекс при первой высыпи сифилиса // Медицина. 1892. № 43–47; К учению о слизевых (бокаловидных) клетках. Х., 1897; К гистологии sclerodermia circumscripta // Рус. журн. кожных и венерич. болезней. 1901. № 3, 4; Введение в курс кожных и венерических болезней. О., 1905; Лечение сифилиса 606-м препаратом Ehrlich’a // Рус. врач. 1910. Т. 9, № 40.
- Державний архів
- Гос. арх. Одес. обл. Ф. 45, оп. 4, д. 1282.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
