Зарян Наїрі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зарян Наїрі

ЗАРЯ́Н Наїрі (; справж. – Єгіазарян Айастан Єгіазарович; ; 31. 12. 1900(13. 01. 1901), с. Хараконіс, нині Туреччина – 11. 07. 1969, Єреван) – вірменський письменник. Держ. премія Вірм. РСР (1972, посмертно). Закін. Єреван. ун-т (1927). Автор зб. поезій « » («У синій країні Канала», 1926), « » («Чекаю тебе», 1968), романів «» («Ацаван», 1937, ч. 1; 1947, ч. 2), « » («Пан Петрос та його міністри», 1958), трагедій «» («Ара Прекрасний», 1946), « » («Артавазд і Клеопатра», 1968) та ін. Твори З. переважно на істор. та гостросоц. тематику, у центрі подій – вірм. народ. Здійснив проз. переказ вірм. нар. епосу «Давид Сасунський» – «» (1966). Переклав вірм. мовою окремі твори Т. Шевченка («Заповіт», 1936), П. Тичини, М. Рильського. Присвятив Україні й укр. поетам низку віршів (« » / «Київ – наш», 1941; « » / «Поздоровлення українським письменникам»; «» / «Лист Максимові Рильському»; « » / «Товаришам, які полягли в боях») та статей, зокрема Т. Шевченкові – «» («Український Прометей», 1964). Окремі твори З. укр. мовою переклали П. Тичина, В. Кочевський, О. Новицький, М. Артеменко, В. Маміконян.

Тв.: укр. перекл. – [Вірші] // Рад. літ-ра народів СРСР. К., 1952; Ацаван. К., 1958; Леніну // ЛіС. 1969. № 9; Лист Максимові Рильському // Сузір’я. К., 1972. Вип. 6; [Вірші] // Вірм. рад. поезія: Антологія. К., 1980.

Літ.: Даронян С. Наири Зарьян. Москва, 1978.

О. І. Божко, О. Айвазян

Стаття оновлена: 2010