Заславський Ісай Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заславський Ісай  Якович

ЗАСЛА́ВСЬКИЙ Ісай Якович (02(15). 05. 1915, Київ – 24. 11. 2000, там само) – літературознавець. Д-р філол. н. (1981), проф. (1982). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. ун-т (1937), де й працював 1946–89: проф. каф. рос. літ-ри. Досліджував творчість рос. письменників 19 ст., зокрема М. Лермонтова і О. Пушкіна; історію рос.-укр. літ. взаємин та укр. худож. перекладу. За його ред. видано бібліогр. покажчик «М. Ю. Лермонтов і Україна» (К., 1969). Ініціював вивчення фронт. армій., флот. і партизан. період. преси 2-ї світ. війни та участі в ній укр. і рос. письменників; відп. ред. зб. «Слово, которое вело в бой» (1971, 1975, 1980, 1985). В остан. період наук. діяльності приділяв увагу творчості Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини, М. Зерова, П. Филиповича, М. Ореста, М. Драй-Хмари.

Пр.: Рилєєв і російсько-українські літературні взаємини. 1958; М. Ю. Лермонтов и современность. 1963; Самуїл Маршак. 1966; Поэтическое наследие М. Ю. Лермонтова в украинских переводах. 1973; М. Ю. Лермонтов и украинская поэзия. 1977; Пушкин и Украина: Укр. связи поэта. Укр. мотивы в его творчестве. 1982; М. Ю. Лермонтов и Украина: Лит.-крит. очерк. 1989 (усі – Київ).

Літ.: Кирилюк З. Пушкін і Україна // РЛ. 1983. № 9; Сидоренко Г. Пушкин и Украина // Радуга. 1984. № 2; Література та культура Полісся: Зб. Ніжин. пед. ун-ту. Вип. 22: Із наук. спадщини І. Я. Заславського. Ніжин, 2003.

Г. В. Самойленко

Стаття оновлена: 2010