Застосування правових норм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Застосування правових норм

ЗАСТОСУВА́ННЯ ПРАВОВИ́Х НОРМ – організаційно-юридична діяльність компетентних державних органів, їхніх посадових осіб, а також уповноважених на це законом органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань та їхніх посадових осіб. Полягає у встановленні піднорматив., формально обов’язк. індивід. правил поведінки персоніфіков. суб’єктів з метою створення умов, необхід. для реалізації цими суб’єктами таких норм. Соц. сутність правозастосувал. діяльності – підтвердження, встановлення або заміна чи скасування зв’язків (взаємин, відносин) між тими суб’єктами права, які повинні реалізувати юрид. норму. В передбачених законодавством випадках З. п. н. є необхід. організац. передумовою реалізації таких норм. Воно набуває юридично значущого характеру насамперед тому, що відносини, які виникають, змінюються або припиняються у результаті такої діяльності, мають форму взаєм. юрид. прав та обов’язків персонально визнач. суб’єктів. Ці відносини, зв’язки встановлюють через ухвалення (на підставі правових норм і відповідно до кожної окремої життєвої ситуації) індивід., формально обов’язк. рішень (приписів) щодо персоніфіков. суб’єктів. Прийняття таких рішень – заключна, визначал. стадія правозастосувал. діяльності. З. п. н. юридично значуща діяльність ще й тому, що відбувається не тільки на підставі юрид. норм, але й в порядку, передбаченому ними. Це своєрід. процес (процедура), регламентов. спец. процедурно-процесуал. нормами і підпорядк. певним заг. вимогам (законність, обґрунтованість, доцільність), які забезпечують правомірність, справедливість та ефективність правозастосувал. діяльності. Юрид. результати З. п. н. (відповідні владні рішення) фіксують у встановленій законодавством формі – актах застосування права (правозастосувал. актах) і згодом реалізують. Осн. стадії З. п. н.: встановлення юридично значущих фактів і відшукання правової норми, яку потрібно застосувати до них; перевірка достовірності й правильності тексту, визначення меж дії та юрид. сили застосовуваної норми; з’ясування її сенсу, змісту (тлумачення); прийняття рішення у справі, оформлення цього рішення в акті З. п. н.

Літ.: Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм. Москва, 1960; Алексеев С. С. Общая теория права. Т. 2. Москва, 1982; Теорія держави і права. Академічний курс: Підруч. 2-е вид. К., 2008; Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. 10-е вид. Л., 2008; Загальна теорія держави і права. Х., 2009; Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підруч. К., 2010.

П. М. Рабінович

Стаття оновлена: 2010