Затинайко Володимир Тихонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Затинайко Володимир  Тихонович

ЗАТИНА́ЙКО Володимир Тихонович (16. 10. 1937, м. Кашин Твер. обл., РФ) – художник декоративного скла. Бронз. медалі ВДНГ СРСР (1983) та УРСР (1987). Чл. НСХУ (1972). Закін. Одес. театр. худож.-тех. уч-ще (1956), Ленінгр. вище худож.-тех. уч-ще (нині С.-Петербург, 1966; викл. В. Марков, К. Митрофанов, В. Синайський). Працював у Донец. театрі опери та балету (1956–62); на Київ. з-ді худож. скла (1966–96): пров. художником, 1973–76 – нач. експерим.-худож. відділу. Учасник всеукр. мист. виставок від 1966. Сприяв становленню київ. школи худож. скла. Для творчості З. характерні святк. колорит (від дзвінких до ніжних відтінків); використання осн. тону сульфід. підкольору для досягнення гармонії у поєднанні різних барв кольор. скла. Створює ужитк. посуд, декор. вироби. Окремі роботи зберігаються в НМУНДМ, Сум. і Черніг. ХМ.

Тв.: оформлення Палацу культури у Ленінграді (1962); скульптура-сувенір «Космонавт» (1967); вази – «Веснянка» (1968), «Український танок» (1970), «Яблунева гілка» (1979); подарунк. кубок-ваза (1980); композиції ваз – «Іскри» (1990), «Квітень», «Травень» (обидві – 1992), «Пролісок» (1994); келихи – «Бузок» (1969), «Ювілейні» (1970), «Склодуви» (1980), «Весільні» (1985–89), «Радість» (1992); блюдо «Павич» (1970); видувна скульптура «Лісовик» (1972); композиції – «Мелодія» (1995), «Дощик» (1996).

Літ.: Сучасне українське художнє скло: Альбом. К., 1980; Придатко Т. У пошуках образної виразності // ОМ. 1981. № 4.

О. М. Сом-Сердюкова

Стаття оновлена: 2010